1 Thessalonians 2

Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →

1Самі ж бо знаєте, брати, про наш прихід до вас, що не був марний,

2та хоч ми раніше натерпілися і були зневажені, як знаєте, в Филипах, наважилися ми в нашому Бозі говорити до вас Божу Євангелію з великим змаганням.

3Бо наш заклик не з омани, ані з нечистоти, ані від лукавства.

4Але, як Бог знайшов нас гідними благовістити, ми так говоримо, не наче людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.

5Бо ніколи в нас не було слова омани, як знаєте, ані користи, - Бог свідок.

6Не шукали ми слави від людей, ані від вас, ані від інших,

7хоч могли бути тягарем як Христові апостоли. Але ми були тихі посеред вас, мов та годувальниця, що доглядає своїх дітей.

8Так само бувши ласкавими до вас, хотіли ми передати вам не тільки Божу добру вістку, але й душі свої, бо ви стали нам улюблені.

9Згадайте бо, брати, нашу працю і змагання; ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Божу добру вістку.

10Ви та Бог свідки, що преподобними й праведними та непорочними були ми для вас, що вірите.

11Бо ж ви знаєте, - як кожного з вас, як батько своїх дітей;

12благали ми вас і вмовляли, і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, який покликав вас у своє Царство та в славу.

13Тому ми й дякуємо Богові безупинно за те, що, одержавши від нас почуте слово Боже, ви прийняли не як людське слово, але, як і справді, - Боже слово, яке й діє в вас, що вірите.

14Бо ви, брати, стали наслідувати Божі церкви, що є в Юдеї в Христі Ісусі, тому що те саме і ви потерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,

15які вбили і Господа Ісуса, і [його] пророків, і нас переслідували, і Богові не догодили, і супротивні всім людям,

16забороняючи нам говорити поганам, щоб спаслися, - і тим самим вони завжди доповнюють свої гріхи. Зрештою, надійшов же на них гнів.

17А ми, брати, були відлучені від вас на короткий час обличчям, а не серцем; з дуже великим бажанням намагалися побачити ваше обличчя!

18Тому хотіли ми прийти до вас, я, Павло, і один раз і двічі, але перешкодив нам сатана.

19Бо хто є нашою надією, чи радістю, чи вінцем похвали, якщо не ви перед нашим Господом Ісусом під час його приходу?

20Бо ви наша слава та радість.

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →