Amos 5

Ukrainian 1871 (Куліша та Пулюя)

← Chapter 4 Jump to: Chapter 6 →

1Почуйте се слово, ним я заплачу над вами, доме Ізраїля!

2Упаде, - вже більше не встане дїва Ізрайлева! кинута об землю, та й нїкому буде підвести її!

3Так бо говорить Господь Бог: В такому городї, що виступав тисячкою, останеться сотня, а в тому, що виступав сотнею, останеться десять в родї Ізраїля.

4Тим же то ось як промовляє Господь до Ізрайлевого дому: шукайте мене, а будете жити.

5Не шукайте собі Бетелю, в Галгал не ходїте; та й в Версаву не вчащайте; пійде бо Галгал у неволю, а Бетель в нїщо обернеться.

6Шукайте ви Господа, а будете жити, ато обхопить він дом Йосифів пожаром і не буде нїкого в Бетелї, пожежу вгасити.

7Ой ви, що правосуд обертаєте в отруту, а справедливість кидаєте під ноги на землю!

8Хто се сотворив сїм зірок і Оріона, та робить із чорної темряви ясний поранок, а день перемінює у темну ніч, - хто скликує води морські (в хмари) й розливає їх по обличчю землї? Се він - Господь імя йому!

9Він підкріпляє опустошника проти сильного, й пустошник уходить в твердиню.

10А вони ненавидять того, що в воротях картає, й гидують тим, хто правду говорить!

11За те ж, що топчете вбогого й користь собі з його хлїба берете, хоч собі будинки й з тесаного каменя помуруєте, ви в них не будете жити; понасаджуєте сади-виногради, та вина з них не пити мете.

12Я бо знаю, що за безлїч проступків ваших, що за великі гріхи ваші: ви ж - вороги праведного, берете гостинцї, і перекручуєте справи бідного.

13Тим то мовчить і розумний того часу, бо час се лихий.

14Нї! добра, не зла шукайте, коли хочете жити, а тодї й Господь Бог Саваот буде з вами, як се ви говорите.

15Одцурайтеся ж лихого, а добро полюбіте, та привернїть правосуд у брамі; може бути, що Господь Бог Саваот помилує ще останки з Йосифа.

16Бо ось що говорить Бог Саваот, Вседержитель: По всїх улицях буде плач, і по всїх дорогах будуть голосити: Горе, о горе! прихожого хлїбороба закликати муть, щоб з ними смутився, й тямущих у плакальних піснях, - щоб голосили.

17Та й по всїх виноградниках буде плач, бо се я, - я перейду почерез тебе, говорить Господь.

18Горе тому, хто день Господень бачити хоче! На що він вам - той день Господень? Темрява він, а не сьвітло, -

19Се все одно, що від лева б утїк хто, та на ведмедя наскочив, або, прийшовши в домівку, об стїну обперся рукою, а гадюка його вкусила.

20Хиба ж бо день Господень не темрява, а сьвітло? нї, він - пітьма, нема в нїм просьвітку.

21Ненависні, противні менї сьвята ваші, не милі менї пахощі з жертов ваших під час сьвяточних сходин ваших.

22Коли приносити мете менї всепалення чи хлїбові приноси, то я їх не прийму, та й на подячну жертву з ситих назимків ваших я й не гляну.

23Віддали гук пісень твоїх від мене, голосу гусел твоїх я чути не хочу.

24Правосуд нехай у вас, як вода, тече, й справедливість - як бистрий потік.

25Хиба ж ви жертви та хлїбові дари в пустинї через сорок років менї приносили, ти, доме Ізраїля?

26Нї, ви носили намет Молохів та зорю бога вашого Ремфана, - боввани, що їх самі собі поробили.

27Тим то я геть із Дамаску вас попереселяю, говорить Господь; Бог сил небесних - імя йому.

← Chapter 4 Jump to: Chapter 6 →