Matthew 15

Ukrainian 1905

← Chapter 14 Jump to: Chapter 16 →

1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:

2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.

3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?

4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.

5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,

6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.

7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:

8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.

10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:

11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.

12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?

13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.

14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.

15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.

16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?

17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;

18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.

19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.

21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.

22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.

23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.

24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.

25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.

26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.

27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.

28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.

29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.

30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,

31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.

32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.

33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?

34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.

35І звелїв народові посїдати на землї.

36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.

37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.

38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.

39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.

← Chapter 14 Jump to: Chapter 16 →