1 Kings 2

Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

1Наблизився час помирати Давиду, і заповідав він синові своєму Соломону, говорячи:

2ось, я відходжу в путь усієї землі, ти ж будь твердим і будь мужнім

3і зберігай завіт Господа Бога твого, ходячи путями Його і дотримуючись уставів Його і заповідей Його, і визначень Його і постанов Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб бути тобі розсудливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся;

4щоб Господь виконав слово Своє, яке Він сказав про мене, говорячи: «якщо сини твої будуть стежити за путями своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не припиниться муж від тебе на престолі Ізраїлевім».

5Ще: ти знаєш, що зробив мені Іоав, син Саруїн, як учинив він із двома вождями війська ізраїльського, з Авениром, сином Нировим, і Амессаєм, сином Ієферовим, як він умертвив їх і пролив кров бранну під час миру, обагривши кров’ю бранною пояс на стегнах своїх і взуття на ногах своїх:

6вчини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно в пекло.

7А синам Верзеллія галаадитянина зроби милість, щоб вони були між тими, хто годується за твоїм столом, бо вони прийшли до мене, коли я втікав від Авессалома, брата твого.

8Ось ще в тебе Семей, син Гери веніамитянина з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я поклявся йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем».

9Ти ж не залиш його безкарним; бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його у крові в пекло.

10І спочив Давид з батьками своїми і похований був у місті Давидовому.

11Царював Давид над Ізраїлем сорок років: у Хевроні царював він сім років і тридцять три роки царював у Єрусалимі.

12І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцним.

13І прийшов Адонія, син Аггифи, до Вирсавії, матері Соломона, [і поклонився їй]. Вона сказала: чи з миром прихід твій? І сказав він: з миром.

14І сказав він: у мене є слово до тебе. Вона сказала: говори.

15І сказав він: ти знаєш, що царство належало мені, і весь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося братові моєму, бо це було йому від Господа;

16тепер я прошу тебе про одне, не відмов мені. Вона сказала йому: говори.

17І сказав він: прошу тебе, поговори з царем Соломоном, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені Ависагу сунамитянку за дружину.

18І сказала Вирсавія: добре, я поговорю про тебе з царем.

19І увійшла Вирсавія до царя Соломона говорити йому про Адонію. Цар встав перед нею, і поклонився їй, і сів на престолі своєму. Поставили престіл і для матері царя, і вона сіла праворуч від нього

20і сказала: я маю до тебе одне невелике прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: проси, мати моя; я не відмовлю тобі.

21І сказала вона: дай Ависагу сунамитянку Адонії, братові твоєму, за дружину.

22І відповідав цар Соломон і сказав матері своїй: а навіщо ти просиш Ависагу сунамитянку для Адонії? проси йому також і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Авиафар і Іоав, син Саруїн, [воєначальник, друг].

23І поклявся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово;

24нині ж, — живий Господь, Який укріпив мене і посадив мене на престолі Давида, батька мого, і Який влаштував мені дім, як говорив Він, — нині ж Адонія повинен померти.

25І послав цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, який уразив його, і він помер.

26А священику Авиафару цар сказав: іди в Анафоф на твоє поле; ти гідний смерти, але в даний час я не умертвлю тебе, бо ти носив ковчег Владики Господа перед Давидом, батьком моїм, і терпів усе, що терпів батько мій.

27І відсторонив Соломон Авиафара від священства Господнього, і сповнилося слово Господа, яке сказав Він про дім Ілія в Силомі.

28Чутка про це дійшла до Іоава, — бо Іоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, — і втік Іоав у скинію Господню і схопився за роги жертовника.

29І донесли царю Соломону, що Іоав утік у скинію Господню і що він біля жертовника. І послав Соломон Ванею, сина Іодаєвого, говорячи: піди, умертви його [і поховай його].

30І прийшов Ванея в скинію Господню і сказав йому: так сказав цар: виходь. І сказав той: ні, я хочу померти тут. Ванея передав це царю, говорячи: так сказав Іоав, і так відповів мені.

31Цар сказав йому: зроби, як він сказав, і умертви його і поховай його, і зніми невинну кров, пролиту Іоавом, з мене і з дому батька мого;

32нехай поверне Господь кров його на голову його за те, що він убив двох мужів невинних і кращих за нього: вразив мечем, без відома батька мого Давида, Авенира, сина Нирового, воєначальника ізраїльського, і Амессая, сина Ієферового, воєначальника юдейського;

33нехай обернеться кров їх на голову Іоава і на голову потомства його повіки, а Давиду і потомству його, і дому його і престолу його нехай буде мир навіки від Господа!

34І пішов Ванея, син Іодаїв, і вразив Іоава, і умертвив його, і він був похований у домі своєму в пустелі.

35І поставив цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, замість нього над військом; [управління ж царством було в Єрусалимі,] а Садока священика поставив цар [первосвящеником] замість Авиафара. [І дав Господь Соломону розуміння і мудрість дуже велику і обширний розум, як пісок при морі. І Соломон мав розум вище за розум усіх синів сходу і всіх мудрих єгиптян. І взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і, по-перше, дому Господнього і стіни навколо Єрусалима; за сім років закінчив він будівництво. І було у Соломона сімдесят тисяч чоловік, які носили важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах. І зробив Соломон море і підпори, і великі лазні і стовпи, і джерело надворі і мідне море, і побудував замок і укріплення його, і розділив місто Давидове. Тоді дочка фараона перейшла з міста Давидового в дім свій, який він побудував їй; тоді побудував Соломон стіну навколо міста. І приносив Соломон тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він спорудив Господу, і куріння звершував на ньому перед Господом, і закінчив будівництво дому. Головних приставників над роботами Соломоновими було три тисячі шістсот, які керували народом, що виконував роботи. І побудував він Ассур, і Магдон, і Газер, і Вефорон вишній і Валалаф; але ці міста він побудував після побудови дому Господнього і стіни навколо Єрусалима. І ще за життя Давид заповідав Соломону, говорячи: ось у тебе Семей, син Гери, сина Ієминиїного з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнув йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем». Ти ж не залиш його безкарним, бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його в крові у пекло.]

36І послав цар і покликав Семея і сказав йому: побудуй собі дім в Єрусалимі і живи тут, і нікуди не виходь звідси;

37і знай, що в той день, у який ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй.

38І сказав Семей цареві: добре; як наказав господар мій цар, так зробить раб твій. І жив Семей в Єрусалимі довгий час.

39Але через три роки трапилося, що у Семея двоє рабів утекли до Анхуса, сина Маахи, царя Гефського. І сказали Семею, говорячи: ось, раби твої в Гефі.

40І встав Семей, і осідлав осла свого, і вирушив у Геф до Анхуса шукати рабів своїх. І повернувся Семей і привів рабів своїх з Гефа.

41І донесли Соломону, що Семей ходив з Єрусалима у Геф і повернувся.

42І пославши, покликав цар Семея і сказав йому: чи не клявся я тобі Господом і чи не оголошував тобі, говорячи: «знай, що в той день, у який ти вийдеш і підеш куди-небудь, неодмінно помреш»? і ти сказав мені: «добре»;

43навіщо ж ти не дотримав наказу, який я дав тобі перед Господом із клятвою?

44І сказав цар Семею: ти знаєш і знає серце твоє все зло, яке ти зробив батькові моєму Давиду; нехай же поверне Господь злість твою на голову твою!

45а цар Соломон нехай буде благословенний, і престіл Давида нехай буде непохитним перед Господом повіки!

46і повелів цар Ванеї, синові Іодаєвому, і він пішов і вразив Семея, і той помер.

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →