1 Thessalonians 2

Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →

1Ви самi знаєте, браття, про наш вхiд до вас, що вiн не був даремний;

2але, спершу постраждавши i зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмiлились у Боговi нашому проповiдувати вам благовiстя Боже з великим подвигом.

3Бо в нашому вченнi нема нi омани, нi нечистих спонукань, нi лукавства;

4але, оскільки Бог визнав нас гiдними, щоб доручити нам благовiстування, то ми так i говоримо, догоджаючи не людям, а Боговi, Який випробовує серця нашi.

5Бо нiколи не було в нас перед вами нi слова омани, як ви знаєте, нi користи: Бог свiдок!

6Hе шукаємо слави людської нi вiд вас, нi вiд iнших:

7ми могли прийти з поважнiстю, як апостоли Христовi, але були тихi серед вас, як годувальниця, що нiжно поводиться з дiтьми своїми.

8Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тiльки благовiстя Боже, але й душi нашi, тому що ви стали нам любi.

9Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш i подвиг: вночi i вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповiдували благовiстя Боже.

10Свiдки ви i Бог, як свято i праведно та бездоганно ми поводились серед вас, вiруючих,

11тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дiтей своїх,

12ми просили i переконували та благали дiяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство i славу.

13Тому i ми безперестанно дякуємо Боговi, що‚ прийнявши вiд нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є iстинно, яке i дiє у вас, вiруючих.

14Бо ви, браття, стали наслiдувачами церков Божих у Христi Iсусi, якi знаходяться в Юдеї, бо i ви те саме перетерпiли вiд своїх єдиноплемiнникiв, що й тi вiд юдеїв,

15якi вбили i Господа Iсуса i Його пророкiв, i нас вигнали, i Боговi не догоджають, i всiм людям противляться,

16якi забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, i через це поповнюють завжди мiру грiхiв своїх; та наближається на них гнiв до кiнця.

17Ми ж, браття, розлучившись iз вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з бiльшим бажанням прагнули побачити лице ваше.

18I тому ми, я‚ Павло, i один раз i вдруге хотiли прийти до вас, та перешкодив нам сатана.

19Бо хто наша надiя, або радiсть, або вiнець похвали? Хiба i не ви перед Господом нашим Iсусом Христом у пришестя Його?

20Бо ви — слава наша i радiсть.

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →