2 Peter 1

Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

Jump to: Chapter 2 →

1Симон Петро, раб i апостол Iсуса Христа, тим, хто прийняв з нами однаково дорогоцiнну вiру в правдi Бога нашого i Спасителя Iсуса Христа:

2благодать i мир вам нехай помножиться в пiзнаннi Бога i Христа Iсуса, Господа нашого.

3Тому що вiд Божественної сили Його даровано нам усе потрiбне для життя i благочестя, через пiзнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою,

4якими дарованi нам великi й дорогоцiннi обiтницi, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, вiддалившись вiд пануючого в свiтi розтлiння похiттю:

5ви ж, докладаючи до цього всю стараннiсть, покажiть у вашiй вiрi чесноту, в чеснотi розсудливiсть,

6в розсудливостi стриманiсть, у стриманостi терпiння, у терпiннi благочестя,

7в благочестi братолюбство, у братолюбстві любов.

8Якщо це у вас є i примножується, то ви не залишитесь без успiху i плоду в пiзнаннi Господа нашого Iсуса Христа.

9А в кого цього немає, той слiпий, закрив очi, забув про очищення давнiх грiхiв своїх.

10Тому, браття, усе бiльше i бiльше старайтесь утверджувати ваше покликання та обрання; так дiючи, ви нiколи не спiткнетесь,

11бо так вiдкриється для вас вiльний вхiд до вiчного Царства Господа нашого i Спасителя Iсуса Христа.

12Заради того я нiколи не перестану нагадувати вам про це, хоч i ви знаєте i утвердженi у справжнiй iстинi.

13Справедливим же вважаю, доки перебуваю в цьому тiлi, спонукати вас нагадуванням,

14знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як i Господь наш Iсус Христос вiдкрив менi.

15Буду ж старатися, щоб ви i по вiдходi моїм пам’ятали це.

16Бо ми сповiстили вам силу i пришестя Господа нашого Iсуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величi.

17Бо Вiн прийняв вiд Бога Отця честь i славу, коли вiд величної слави дiйшов до Hього такий голос: «Цей є Син Мiй улюблений, у Якому Моє благоволiння».

18I цей голос, що зiйшов з небес, ми чули, перебуваючи з Hим на горi святiй.

19До того ж маємо найдостовiрнiше пророче слово; i ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до свiтильника, що сяє у темному мiсцi, доки не почне розвиднятися день i не засяє зiрниця у серцях ваших.

20Знайте насамперед те, що нiяке пророцтво в Писаннi не залежить вiд власного вирішення.

21Бо нiколи не було пророцтва з людської волi, а промовляли його святi Божi люди, натхнені Духом Святим.

Jump to: Chapter 2 →