Ecclesiastes 5

Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

← Chapter 4 Jump to: Chapter 6 →

1Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова твої нехай будуть скупі.

2Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів.

3Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай.

4Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати.

5Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: «це — помилка!» Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх?

6Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, — багато суєти; але ти бійся Бога.

7Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому: тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий;

8зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну.

9Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це — суєта!

10Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима?

11Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути.

12Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому.

13І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього.

14Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй.

15І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер?

16А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді.

17Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля.

18І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий.

19Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його.

← Chapter 4 Jump to: Chapter 6 →