Philippians 2

Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →

1Отже, коли є яке втiшення у Христi, коли є яка втiха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя i жалiсливiсть,

2то доповнiть мою радiсть: майте однi думки, майте ту саму любов, будьте однодушнi та однодумнi;

3нiчого не робiть з суперництва або чванливости, але в покiрностi шануйте один одного вищим за себе.

4Hе про себе тiльки кожен турбуйся, але кожний i про iнших,

5бо у вас повиннi бути тi самi почування, як i в Христi Iсусi:

6Вiн, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рiвним Боговi‚

7але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк;

8упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, i смерти хресної.

9Тому i Бог звеличив Його i дав Йому iм’я вище над усяке iм’я,

10щоб перед iменем Iсуса схилилося всяке колiно небесних, земних i пекельних

11i всякий язик сповiдував, що Господь Iсус Христос у славу Бога Отця.

12Отже, улюбленi мої, оскільки ви завжди були слухнянi, не тiльки в присутностi моїй, але значно бiльше тепер, пiд час моєї вiдсутности, зi страхом i трепетом дбайте про своє спасiння;

13тому що Бог створює в нас i хотiння, i дiяння за Своїм благоволiнням.

14Усе робiть без нарiкання й сумнiву,

15щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокiрного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як свiтила у свiтi,

16зберiгаючи Слово життя, на похвалу менi в день Христа, що я не даремно біг i не даремно трудився.

17Та коли я i роблюся жертвою за жертву i служiння вiри вашої, то радію i спiврадiю усiм вам.

18Про це саме i ви радiйте i спiврадiйте менi.

19Hадiюсь же в Господi Iсусi незабаром прислати до вас Тимофiя, щоб i я, довiдавшись про вашi обставини, утiшився духом.

20Бо я нiкого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас.

21Бо всi шукають свого, а не того, що угодно Iсусу Христу.

22А його вiрнiсть вам вiдома, бо вiн, як син батьковi, служив менi у благовiстуваннi.

23Отже, я маю надiю послати його негайно, як тiльки дiзнаюсь, що буде зi мною.

24Я впевнений у Господi, що й сам скоро прийду до вас.

25А втiм, я вважав за потрiбне послати до вас Епафродита, брата i спiвробiтника та сподвижника мого, а вашого посланника i служителя в потребi моїй,

26бо вiн дуже бажав бачити всiх вас i тяжко тужив за тим, що до вас дiйшла чутка про його хворобу.

27Бо вiн був смертельно хворий, але Бог помилував його, i не його тiльки, але й мене, щоб не додалася менi печаль до печалi.

28Тому я скорiше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зрадiли i я був менше засмучений.

29Приймiть же його в Господi з усякою радiстю i таких майте в пошанi,

30бо вiн за дiло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння менi.

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →