1 Kings 20

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

1А Бен-Гадад, цар сирійський, зібрав усе військо своє, і з ним були тридцять два царі, і коні, і колісниці, і пішов, і взяв у облогу Самарію, і воював супроти неї.

2І послав послів до Ахава, царя ізраїльського, до міста,

3І сказав йому: Так говорить Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє – мої, і дружини твої і кращі сини твої – мої.

4І відповідав цар ізраїльський, і сказав: Нехай буде за словом твоїм, володарю мій, царю: я і все моє – твоє.

5І знову прийшли посли і сказали: Так говорить Бен-Гадад: Я послав до тебе сказати: Срібло твоє та золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені;

6А тому я завтра, о цій порі, пришлю до тебе служників моїх, щоб вони оглянули дім твій і доми твоїх служників, і все, що вельми важить перед очима твоїми, візьмуть в руки свої і заберуть.

7І зібрав цар ізраїльський усіх старшин краю, і сказав: Зауважте і дивіться, він замислив лихе; коли він прислав до мене за дружинами моїми і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив.

8І сказала йому вся старшина і весь народ: Не слухай і не погоджуйся.

9І сказав він послам Бен-Гадада: Скажіть моєму цареві: Усе, про що ти просив першого разу від служника твого, я готовий учинити; а цього вчинити не можу. І пішли посли, і віднесли йому відповідь.

10І послав до нього Бен-Гадад сказати: Нехай те і те вчинять мені боги, і ще більше нехай учинять, якщо пороху самарійського не стане для всіх людей, що йдуть за мною.

11І відповідав цар ізраїльський, і сказав: Скажіть, нехай не хвалиться підперезаний, як розперезаний.

12Зачувши це слово, Бен-Гадад, котрий жив разом із царями в шатрах, сказав служникам своїм: Беріть в облогу місто. І вони взяли місто в облогу.

13І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя ізраїльського, і сказав: Так говорить Господь: Чи ти бачиш усе оце велике юрмище? Ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я – Господь.

14І сказав Ахав: Через кого? Він сказав: Так говорить Господь: Через служників окружних старшин. І сказав Ахав: Хто розпочне битву? Він сказав: Ти.

15Ахав перелічив служників старшин окружних, і виявилося їх двісті тридцять двоє; після них порахував увесь народ, всіх синів Ізраїлевих, було сім тисяч.

16І вони виступили опівдні, а Бен-Гадад напився у шатрах разом із царями, які допомагали йому.

17І виступили передніше служники старшин округів. І послав Бен-Гадад, і повідали йому, що люди вийшли із Самарії.

18Він сказав: Якщо по мир вийшли вони, то схопіть їх живими; а якщо на війну вийшли, також схопіть живими.

19І вийшли з міста служники старшин округів, і військо за ними.

20І вбивав кожний супротивника свого; і побігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. А Бен-Гадад, цар сирійський, порятувався на коні, з вершниками.

21І вийшов цар ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і завдав великої поразки сиріянам.

22І підійшов пророк до царя ізраїльського, і сказав йому: Піди, тримайся мужньо, укріпись, і зважай, що тобі чинити; бо за рік цар сирійський знову піде супроти тебе.

23Служники царя сирійського сказали йому: Бог їхній є Богом гір, а тому вони подолали нас. Якщо ж ми учинимо бойовище з ними на рівнині, то напевне здолаємо їх.

24Отож, ось що учини: Усунь тих царів, кожного з місця його, і замість них постав старшин округ.

25І набери собі війська стільки, скільки загинуло в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і вчинимо бій із ними на рівнині, і тоді, напевне, здолаємо їх. І дослухався він до голоса їхнього, і вчинив так.

26За рік, який проминув, Бен-Гадад зібрав сиріян і виступив до Афеку, щоб воювати з Ізраїлем.

27Зібрані були сини Ізраїлеві, і, взявши харчів, вийшли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві табором перед ними, немовби двійко невеликих отар кіз, а сиріяни виповнили край.

28І підійшов Божий чоловік, і сказав цареві ізраїльському: Так говорить Господь: За те, що сиріяни говорять: Господь є Бог гір, а не Бог долин, Я все оце велике юрмище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я – Господь.

29І стояли таборами одні супроти других сім днів. Сьомого дня розпочалася битва; і сини Ізраїлеві винищили сто тисяч піших сиріян – за один день.

30Решта втікла до міста Афек. Там завалився мур на решту двадцять сім тисяч чоловіків, що залишились. А Бен-Гадад утік до міста і бігав з одного внутрішнього помешкання до другого.

31І сказали йому служники його: Ми чули, що царі дому Ізраїлевого – царі милостиві. Дозволь нам покласти веретища і мотузки на голови свої, і піти до царя ізраїльського; можливо, він помилує душу твою.

32І підперезали вони веретищами стегна свої, і мотузки поклали на голови свої, і прийшли до царя ізраїльського і сказали: Служник твій Бен-Гадад говорить: Помилуй життя моє. Той сказав: Хіба він живий? Він брат мій.

33Люди ці взяли це за добрий натяк, і квапливо підхопили слово з уст його, і сказали: Брат твій Бен-Гадад. І сказав він: Підіть, приведіть його. І вийшов до нього Бен-Гадад, і він посадовив його з собою на колісницю.

34І сказав йому Бен-Гадад: Міста, які забрав мій батько у твого батька, я поверну, і майдани ти можеш мати в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав: Після угоди я відпущу тебе. І, уклавши з ним угоду, відпустив його.

35Тоді один чоловік із синів пророків сказав іншому, за словом Господнім: Бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.

36І сказав йому: За те, що ти не послухав голосу Господнього, заб’є тебе лев, коли підеш від мене. Він пішов од нього, і лев, зустрівши його, забив його.

37І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: Бий мене! Цей чоловік бив його до того, що зранив його ударами.

38І пішов пророк, і постав перед царем на дорозі, затуливши покривалом очі свої.

39Коли цар проїздив мимо, він закричав цареві і сказав: Служник твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов на бік, підвів до мене чоловіка і сказав: Стережи цього чоловіка; якщо його не стане, то душа твоя буде за його душу, або ти муситимеш відважити талант срібла.

40Коли служник твій зайнявся цими й іншими справами, його не стало. І сказав йому цар ізраїльський: Ось такий тобі вирок: ти сам вирішив.

41Він тут-таки скинув покривало з очей своїх, і впізнав його цар, що він із пророків.

42І сказав йому: Так говорить Господь: За те, що ти випустив з рук своїх чоловіка, проклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, народ твій, замість його народу.

43І рушив цар ізраїльський додому стривожений і смутний, і прибув до Самарії.

← Chapter 19 Jump to: Chapter 21 →