Daniel 9

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 8 Jump to: Chapter 10 →

1Першого року Дарія, сина Ахашверошового, з роду мідян, що настановлений був царем над царством халдейським, –

2Першого року царювання його, я, Даниїл, зрозумів, як читав книги, число літ, про яке було слово Господнє до Єремії пророка, що Він звершить сімдесят літ спустошення Єрусалиму.

3І обернув я обличчя моє до Господа Бога з молитвою і благанням, у пості, у веретищі, і в попелі.

4І молився я до Господа, Бога мого, і сповідався, і сказав: Благаю Тебе, Господе, Боже великий і дивовижний, що зберігає заповіта і милість до люблячих Тебе і до тих, що виконують повеління Твої!

5Згрішили ми, вчинили беззаконня, діяли нечестиво, були уперті і відступили од заповідей Твоїх і від приписів Твоїх.

6І не слухали служників Твоїх, пророків, котрі йменням Твоїм говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому народові країни.

7У Тебе, Господе, правда, а в нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у мешканців Єрусалиму і в усього Ізраїля, у ближніх і далеких, в усіх країнах, куди Ти прогнав їх за відступництво їхнє, з яким вони відступили од Тебе.

8Господе! У нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і в батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою.

9А в Господа, Бога нашого, милосердя і прощення, бо ми збунтувалися супроти Нього.

10І не слухали голосу Господа, Бога нашого, щоб учиняти за Його законами, котрі Він дав нам через служників Своїх, пророків.

11І вже Ізраїль порушив закона Твого і відвернувся, щоб не дослухатися до голосу Твого; і за це вилилися на нас прокляття і присяга, котрі записані в законі Мойсея, служника Божого: Бо ми згрішили перед Ним.

12І Він звершив слова Свої, котрі вирік супроти нас і на суддів наших, котрі судили нас і навели на нас велике лихо, котрого не траплялося під небом, і яке звершилося над Єрусалимом.

13Як написано в законі Мойсея, так усе це лихо спіткало нас; але ми не благали Господа, Бога нашого, щоб нам відвернутися од злочинів наших і зрозуміти істину Твою.

14Пильнував Господь те лихо і навів його на нас, бо праведний Господь Бог наш у всіх діяннях Своїх, котрі звершує, але ми не підкорялися голосові Його.

15І нині, Господе, Боже наш, що вивів народ Свій з єгипетської землі рукою могутньою і явив славу Свою, як день оцей! Згрішили ми, чинили нечестиво.

16Господе! За всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від міста Твого, Єрусалиму, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій у зневазі в усіх, що оточують нас.

17І нині почуй, Боже наш, молитву служника Твого і благання його, і подивися світлим обличчям Твоїм на спустошену святиню Твою, заради Тебе, Господе.

18Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, розплющ очі Твої і поглянь на спустошення наші і на місто, де найменоване ім’я Твоє; бо ми кидаємо благання наші перед Тобою, сподіваючись не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя.

19Господе, почуй! Господе, прости! Господе, зваж і вчини, не забарися заради Тебе Самого, Боже мій, бо ймення Твоє у назві міста Твого, і в народі Твоєму.

20І коли я ще говорив, і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і кидав благання моє перед Господом, Богом моїм, про святу гору Бога мого, –

21Коли я ще продовжував молитися, муж Гавриїл, котрого я бачив передніше у видінні, швидко прилетів, торкнувся мене близько часу вечірньої пожертви.

22І навчав мене, говорив зі мною і казав: Даниїле! Тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.

23На початку благання твого вийшло слово, і я прийшов, звістити його тобі, бо ти – муж бажаний; отож, затям слова і зрозумій видіння.

24Сімдесят тижнів ухвалено для народу твого і святого міста твого, щоб припинений був злочин, запечатані були гріхи, і стерті беззаконня, і щоб приведена була правда вічна і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих.

25То знай і розумій: Від того часу, як вийде повеління про відбудову Єрусалиму до Месії Князя, буде сім тижнів і шістдесят два тижні; і повернеться народ, і відбудуються вулиці і мури, але у важкі часи.

26І по тих шістдесяти двох тижнях буде зрокований на смерть Месія (Христос), і не за себе. А місто і Святиня будуть зруйновані народом вождя, котрий прийде, і кінець його буде, наче від повені, і до завершення війни будуть спустошення.

27І підтвердить заповіта для багатьох на один тиждень, а за півтижня припиниться пожертва і приношення хлібне; і на крилі Святині буде мерзота запустіння, аж доки провіщена загибель спіткає й спустошувача.

← Chapter 8 Jump to: Chapter 10 →