Jeremiah 34

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 33 Jump to: Chapter 35 →

1Слово, котре було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавилонський і все військо його, і всі царства землі, підвладні його руці, і всі народи воювали супроти Єрусалиму і супроти всіх міст його;

2Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди і скажи Седекії, цареві юдейському, і скажи йому: Так говорить Господь: Ось, Я віддаю це місто в руки царя вавилонського, і він спопелить його вогнем;

3І ти не уникнеш руки його, але неодмінно попадеш йому до рук, і очі твої побачать очі царя вавилонського, і уста його будуть говорити твоїм устам, і підеш до Вавилону.

4А втім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю юдейський! Так говорить Господь про тебе: Ти не помреш від меча;

5Ти помреш у мирі, і, як для батьків твоїх – попередніх царів, котрі були перед тобою, – спалювали начиння духмяне, так і для тебе спалять і оплакуватимуть тебе: Овва, володарю, бо Я вирік це слово, – говорить Господь.

6Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, цареві юдейському, в Єрусалимі.

7А тим часом, військо царя вавилонського воювало супроти Єрусалиму і супроти усіх міст юдейських, котрі ще залишалися, з Лахішем та Азекою, бо лише вони залишалися серед Юдиних міст, як міста фортечні.

8Слово, котре було до Єремії від Господа потому, як цар Седекія ухвалив заповіта з усім народом, що був у Єрусалимі, щоб оголосити волю,

9Аби кожний відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея і єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого.

10І підкорилися всі князі і увесь народ, котрі пристали до заповіту, щоб відпустити кожному раба свого і рабиню свою на волю, щоб не утримувати їх надалі в рабах, – підкорилися і відпустили;

11Але потому, як поміркували, почали брати назад рабів і рабинь, котрих відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.

12І було слово Господнє до Єремії від Господа:

13Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав заповіта з батьками вашими, коли вивів їх з єгипетської землі, з дому рабства, і сказав:

14Наприкінці сьомого року відпускайте кожний брата свого, єврея, котрий продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість літ, а потім відпусти його від себе на волю; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого до цього.

15Ви нині навернулися і вчинили справедливо перед очима Моїми, оголосили кожний волю ближньому своєму, і склали переді Мною заповіта в домі, над яким названо ймення Моє;

16Але потім поміркували, і зганьбили ймення Моє, і повернули до себе кожний раба свого і кожний рабиню свою, котрих відпустили на волю, куди душі їхній угодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями.

17Тому так говорить Господь: Ви не послухали Мене, щоб кожний оголосив свободу братові своєму і ближньому своєму; за це ось, Я, – говорить Господь, – оголошую вам свободу попасти під меч, моровицю і голод, і віддам вас на глум у всі царства землі;

18І віддам тих, що знехтували заповітом Моїм, і не дотрималися слів заповіту, котрий вони ухвалили перед лицем Моїм, коли розітнули теля надвоє і пройшли між розтятими половинками його, –

19Князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків, і весь народ землі, який проходив між розтятими половинками теляти, –

20Віддам їх в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхні, – і трупи їхні будуть поживою птахам небесним і польовій звіроті.

21І Седекію, царя юдейського, і князів його віддам в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхньої, і в руки війська царя вавилонського, котре відступило од вас.

22Ось, Я оголошу волю Свою, – говорить Господь, – і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього і захоплять його, і спопелять його вогнем, і міста Юдеї вчиню пустелею безлюдною.

← Chapter 33 Jump to: Chapter 35 →