Ruth 3

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 2 Jump to: Chapter 4 →

1І сказала їй Ноомі, свекруха її: Доню моя, чи не пошукати тобі притулку, щоб тобі добре було?

2Ось, Боаз, зі служницями котрого ти була, родич наш. Він цієї ночі буде віяти ячмінь на току.

3То вмийся, намастися, одягни на себе кращу одежу свою і рушай на тік; але не показуйся йому, доки він не скінчить їсти й пити.

4А коли він ляже спати, то зауваж те місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш приніжжя його і ляжеш, а він скаже, що тобі робити.

5Рут сказала їй: Учиню все, що ти сказала мені.

6І пішла та тік, і вчинила все так, як наказала їй свекруха її.

7Боаз наївся і напився, і звеселилося серце його, і пішов та й ліг спати біля копиці. І вона прийшла тихесенько і відкрила його приніжжя й лягла.

8А опівночі він здригнувся, підвівся, аж ось, біля ніг його жінка лежить.

9І сказав їй Боаз: Хто ти? Вона відказала: Я Рут, служниця твоя; простягни крило твоє на служницю твою, бо ти родич.

10Боаз сказав: Благословенна ти від Господа, доню моя! Оце твоє останнє добродіяння учинила ти ще краще попереднього, що ти не пішла шукати юнаків – ані бідних, ані багатих.

11А тепер, доню, не бійся! Я вчиню тобі все, що ти сказала; бо все місто народу мого знає, що ти жінка доброчинна.

12І хоч це правда, що я родич; але є ще родич ближчий, аніж я.

13Переночуй цю ніч, а завтра, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму, живий Господь! Спи до ранку.

14І спала вона біля ніг його до ранку, і підвелася, перш, ніж могли розпізнати одне одного. І сказав Боаз: Нехай не знають, що жінка приходила на тік.

15І сказав їй: Принеси покривало, що було на тобі, і тримай його. Вона тримала за краї, і він відміряв шість мір ячменю, і завдав їй, і вона пішла до міста.

16А Рут прийшла до свекрухи своєї. Та сказала їй: А що, доню моя? Вона переказала їй все, що вчинив їй чоловік той.

17І сказала їй: Оці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: Не повертайся до свекрухи своєї впорожні.

18Та сказала: Зачекай, доню моя, чим скінчиться оця справа; бо чоловік цей не матиме спокою, не скінчивши сьогодні справи.

← Chapter 2 Jump to: Chapter 4 →