bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 2011
/
Acts 4
Acts 4
Ukrainian 2011
← Chapter 3
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 5 →
1
Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, начальник сторожі храму та садукеї,
2
обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусі.
3
Вони наклали на них руки і посадили у в’язницю до ранку, оскільки був уже вечір.
4
Багато з тих, які чули слово, повірили; кількість таких людей сягала п’яти тисяч.
5
А наступного дня в Єрусалимі зібралися їхні начальники, старші й книжники;
6
і Анна — первосвященик, і Каяфа, і Іван, і Олександр, і всі інші, які були з первосвященицького роду;
7
поставивши їх посередині, вони допитувалися: Якою силою чи яким ім’ям ви це зробили?
8
Тоді Петро, сповнений Святим Духом, сказав їм: Начальники народу і старші [ізраїльські]!
9
Якщо нас нині допитують про добрий учинок хворій людині, як вона одужала,
10
то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: Ім’ям Ісуса Христа, Назарянина, Якого ви розіп’яли. Його Бог воскресив із мертвих; це Він зцілив того, хто стоїть перед вами.
11
Він є камінь, знехтуваний вами, будівничими, — камінь, що став наріжним.
12
І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!
13
Помітивши відвагу Петра й Івана і дізнавшись, що це люди невчені й прості, вони дивувалися, бо знали їх, що були з Ісусом.
14
І дивлячись на оздоровленого чоловіка, який стояв з ними, вони нічого не могли сказати проти.
15
Наказавши їм вийти із синедріону, вони радилися між собою,
16
кажучи: Що нам робити з цими людьми? Адже через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, хто живе в Єрусалимі, — і не можемо того заперечувати.
17
Але щоби більше не поширювалося між народом, заборонімо їм [під загрозою], щоби далі нікому з людей не говорили про це Ім’я!
18
І, покликавши їх, наказали зовсім не говорити і не навчати в Ім’я Ісуса.
19
А Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом більше слухати вас, аніж Бога?
20
Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили і чули!
21
Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знаходячи, щоби покарати їх, — через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.
22
А чоловік, з яким сталося це чудо зцілення, мав понад сорок років.
23
Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що їм говорили первосвященики і старші.
24
Ті, коли почули, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико [Боже], Ти, Котрий створив небо і землю, море й усе, що в них!
25
Який Святим Духом устами нашого батька, Твого слуги Давида, сказав: Чому розбушувалися люди, і народи задумали марноту?
26
Зійшлися земні царі, зібралися правителі разом проти Господа та проти Його Христа!
27
Адже справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги Твого Ісуса, Якого Ти помазав, — Ірод і Понтій Пилат із язичниками та людьми Ізраїлю,
28
аби здійснити те, що наперед призначила Твоя рука і Твоя воля, щоб воно сталося.
29
Тепер же, Господи, поглянь на їхні погрози і дай Своїм рабам з усією сміливістю говорити Твоє слово.
30
Коли простягнеш Свою руку для оздоровлення, ознак і чудес, щоби збувалися вони святим Ім’ям Твого слуги Ісуса!
31
І як вони помолилися, затряслося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом і сміливо почали говорити Боже Слово.
32
Усі ті, які повірили, мали одне серце і душу; і ніхто нічого зі свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.
33
Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на них усіх.
34
Не було між ними жодного нужденного. Бо ті, хто мав поле або дім, продавали їх та приносили кошти від проданого
35
і клали біля ніг апостолів, а кожному давалося те, чого хто потребував.
36
Так Йосиф, прозваний апостолами Варнавою, — що в перекладі означає «син потіхи», — левіт, родом з Кіпру,
37
мав поле; він продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.
← Chapter 3
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 5 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28