1 Corinthians 15 — Ukrainian 2022

10Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать щодо мене не була марною, бо я працював більше за них усіх; утім, не я, а Божа благодать, що зі мною.

11Отже, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так повірили.

12Якщо про Христа проповідується те, що Він воскрес з мертвих, то як деякі з вас кажуть, що не існує воскресіння з мертвих?

13Якщо не існує воскресіння з мертвих, тоді й Христос не воскрес.

14А якщо Христос не воскрес, то наше проповідування даремне, як і ваша віра даремна.

15І виявляється, що ми брехливі свідки Божі, адже ми свідчимо, що Бог воскресив Христа, Якого насправді не воскресив, якщо дійсно мертвих не можна воскресити.

16Адже якщо мертвих не можна воскресити, то й Христа Бог не воскресив,

17а якщо Він не воскресив Христа, то ваша віра марна, і ви досі перебуваєте у ваших гріхах.

18Тому й ті, що померли в Христі, загинули.

19Якщо ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найжалюгідніші з усіх людей!

20Правда в тому, що Христос дійсно воскрес із мертвих. Він – первісток серед тих, що заснули.

21Адже як через людину прийшла смерть, так і через Людину прийшло воскресіння з мертвих.

22Як в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживуть,

23але кожен у своєму порядку: Христос – перший плід, а потім, коли Він повернеться, ті, хто Йому належить.

24Тоді настане кінець, коли Він передасть Царство Богу Отцю, знищивши всяке начальство, усяку владу та силу.

25Бо Він має царювати доти, доки не покладе під ноги всіх Своїх ворогів.

26Останній ворог, якого буде знищено, – це смерть.

27Адже «Він усе підкорив Йому під ноги». І коли говориться, що все було підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив усе Христу.

28Коли Христу все буде підкорено, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто все підкорив Йому, щоби Бог був усім в усіх.

29Інакше що робитимуть ті, що приймають хрещення за мертвих? Якщо мертві взагалі не воскресають, то чому хрестяться заради них?

30І чому ми маємо повсякчас наражатися на небезпеку?

31Я щодня перед лицем смерті. І це правда, як і те, брати, що я пишаюся вами в Христі Ісусі, Господі нашому.

32Якщо я лише з людських міркувань боровся з дикими звірами в Ефесі, то яка мені від того користь? Якщо мертві не воскресають, то «їжмо і пиймо, бо завтра помремо».

33Не вводьте себе в оману: «Лихе товариство псує добрі звичаї».

34Отямтеся, як належить, та не грішіть, бо є деякі, що не мають пізнання Бога. Кажу це на ваш сором.

35Але хтось спитає: «Як воскресають мертві? В якому тілі прийдуть?»

36Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо спочатку не помре.

37І ти сієш не тіло, яке настане, а звичайне зерно пшениці чи чогось іншого.

38Проте Бог дає йому тіло за Своїм бажанням; і кожному насінню – своє власне тіло.

39Не всяке тіло однакове: одне тіло у людей, інше у тварин, інше у птахів, інше у риб.

40Існують тіла небесні й тіла земні. Але в небесних слава одна, а в земних – інша.

41У сонця одна слава, у місяця інша слава, а в зірок ще інша, і зірка від зірки відрізняється славою.

42Так само й з воскресінням із мертвих. Тіло сіється в тлінні, але воскресає в нетлінні.

43Сіється в ганебності, але воскресає в славі. Сіється в слабкості, але воскресає в силі.

44Сіється в земному тілі, але воскресає духовним тілом. Якщо існує земне тіло, то існує й духовне.

45Так і написано: «Перша людина, Адам, став живою душею». Останній Адам – духом, що дає життя.

46Але перший не духовний, а тілесний; потім – духовний.

47Перша людина – із землі, земна, а друга Людина – з неба.

48Якою є земна людина, такими є й інші земні, і Якою є небесна Людина, такими є й інші небесні.

49І як ми носили образ земного, так само носитимемо й образ небесного.

50Брати, я кажу про те, що тіло й кров не можуть успадкувати Божого Царства, як і тлінне не успадковує нетлінного.

51Ось розкажу вам таємницю: не всі ми заснемо, але всі будемо змінені –

52умить, і оком не змигнеш, при останній сурмі. Вона засурмить – і мертві воскреснуть нетлінними, а нас буде змінено.

53Адже тлінне має зодягнутися в нетлінність і смертне – у безсмертність.

54Коли тлінне зодягнеться в нетлінність і смертне – у безсмертність, тоді сповниться слово, що було написане: «Смерть поглинута перемогою».

55«Смерте, де твоя перемога? Смерте, де твоє жало?»

56Жало смерті – це гріх, а сила гріха – це Закон.

57Але подяка Богові, Який дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа.

58Тому, мої улюблені брати, будьте непохитними, стійкими, завжди відзначайтеся в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця в Господі не даремна.