Luke 22 — Ukrainian 2022

1Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.

2Первосвященники та книжники шукали, як убити Ісуса, але боялися народу.

3Тоді увійшов сатана в Юду, званого Іскаріот, що був із числа дванадцяти.

4Він пішов та зговорився з первосвященниками та начальниками храмової охорони, як видати їм Ісуса.

5Вони зраділи та обіцяли дати йому грошей.

6Юда погодився та шукав слушної нагоди, щоб Його видати без народу.

7Настав день свята Опрісноків, коли належало принести пасхальну жертву.

8І надіслав Ісус Петра та Івана, кажучи: ―Ідіть та приготуйте для нас Пасху, щоб ми спожили.

9Вони спитали: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

10Він відповів їм: ―Коли ввійдете в місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним до дому, куди він увійде,

11та скажіть господареві дому: «Учитель питає тебе: „Де кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“»

12Він покаже вам нагорі велику прибрану кімнату – там і приготуйте.

13Вони пішли й знайшли все саме так, як казав їм Ісус, та приготували там Пасху.

14Коли настав час, Ісус з апостолами сіли за стіл.

15Він сказав їм: «Я дуже хотів їсти цю Пасху разом із вами перед Моїм стражданням.

16Кажу вам: уже не їстиму її, доки вона не звершиться в Царстві Божому».

17І, узявши чашу та подякувавши Богу, сказав: «Візьміть її та поділіть між вами.

18Кажу вам: віднині не питиму більше з цього виноградного плоду, доки не прийде Царство Боже».

19Потім узяв хліб та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це є тіло Моє, що за вас віддається. Чиніть це на згадку про Мене».

20Так само після того, як поїли, узяв і чашу, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, що проливається за вас.

21Однак рука того, хто зраджує Мене, зі Мною за столом.

22Бо Син Людський іде, як і було призначено, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Його».

23Вони почали питати один одного, хто з них міг би таке зробити.

24Потім знялась між ними суперечка, хто з них найбільший.

25Ісус же сказав їм: ―Царі народів володіють ними, і тих, що керують ними, називають благодійниками.

26Але ви не будьте такими! Навпаки: найбільший між вами нехай буде як найменший, і той, хто керує, як слуга.

27Бо хто більший: той, що сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Я ж серед вас як слуга.

28Ви ті, що залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях.

29І Я заповідаю вам Царство, як Мені заповів Мій Отець,

30щоб ви їли та пили за столом у Царстві Моєму. Ви сядете на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.

31Симоне, Симоне! Ось сатана просив просіяти вас, як пшеницю.

32Але Я молився за тебе, щоб ти не загубив віри та після навернення зміцнив твоїх братів.

33Петро сказав Йому: ―Господи, з Тобою я готовий іти у в’язницю й на смерть.

34Але Ісус відповів: ―Кажу тобі, Петре, що півень ще не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.

35Потім промовив до них: ―Коли Я вас посилав без гаманця, без торби та взуття, чи бракувало вам чогось? Вони сказали: ―Нічого.

36―Але тепер хто має гаманець, нехай візьме його, так само й торбу; хто ж не має меча, хай продасть свій одяг та купить меч.

37Кажу вам: на Мені має здійснитися те, що написано: «Його зараховано до злочинців». Бо все, що про Мене записано, збувається.

38Вони сказали: ―Господи, дивись, у нас два мечі. Він відповів: ―Цього достатньо.

39Ісус, за своїм звичаєм, пішов на Оливну гору, і Його учні пішли за Ним.

40Дійшовши до того місця, Він сказав їм: ―Моліться, щоб не впасти в спокусу!

41А Сам відійшов від них на відстань кинутого каменя, став на коліна та молився

42кажучи: «Отче, якщо бажаєш, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не Моя воля, а Твоя».

43Тоді з неба з’явився ангел та зміцнював Його.

44В агонії Він почав молитися ще старанніше. І піт Його став, мов краплі крові, що падали на землю.

45Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули, виснажені смутком.

46Він сказав їм: ―Чому ви спите? Прокиньтеся та моліться, щоб не впасти в спокусу!

47Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.

48Ісус сказав йому: ―Юдо, ти поцілунком видаєш Сина Людського?

49Коли ті, що були з Ісусом, побачили, що має статися, сказали: ―Господи, чи не вдарити нам мечем?

50І один із них мечем ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо.

51Але Ісус сказав: ―Облиште, досить! І, торкнувшись його вуха, зцілив його.

52Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин: «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати.

53Щодня Я був із вами в Храмі, і ви не підняли на Мене рук, але зараз ваш час і влада темряви».

54Тоді вони схопили Його та привели в дім первосвященника. Петро ж ішов за ними на відстані.

55Коли вони розклали вогонь посеред двору та сіли навколо, Петро також сів між ними.

56Одна зі служниць, побачивши, що він сидить біля вогню, придивилася до нього пильно та промовила: ―І цей був із Ним!

57Але Петро заперечив кажучи: ―Я не знаю Його, жінко!

58Трохи пізніше хтось інший побачив його й сказав: ―Ти теж один із них! Але Петро відповів: ―Ні, чоловіче!

59Близько години пізніше інший почав твердити кажучи: ―Справді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

60Петро відповів: ―Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш! І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень.

61Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав: «Перед тим, як сьогодні заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».

62І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

63Люди, які охороняли Ісуса, почали насміхатися з Нього та бити Його.

64Вони зав’язали Йому очі й питали кажучи: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?»

65І багато інших богохульств казали проти Нього.

66На світанку старійшини народу, первосвященники та книжники зібралися разом і повели Його на свій Синедріон.

67Вони сказали: ―Якщо Ти – Христос, то скажи нам! Ісус відповів: ―Навіть якщо скажу, ви не повірите.

68І якщо Я спитаю вас, ви не відповісте.

69Але віднині Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога.

70Тоді всі вони стали запитувати: ―То, значить, Ти – Син Божий? Ісус відповів: ―Ви самі кажете, що то Я!

71Тоді вони сказали: ―Навіщо нам потрібні свідчення? Ми чули це з Його вуст!