Mark 4

Ukrainian 2022

← Chapter 3 Jump to: Chapter 5 →

1Ісус знов почав навчати на березі моря. І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів у ньому на морі, а всі люди були біля моря, на березі.

2Він багато навчав їх притчами й казав до них у Своєму навчанні:

3«Слухайте! Ось сіяч вийшов сіяти.

4Коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги; прилетіли птахи та повидзьобували їх.

5Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока.

6Коли зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли.

7Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та задушили їх, і не дали врожаю.

8А інші впали в добру землю та дали врожай, який зійшов, виріс та вродив у тридцять, у шістдесят та в сто разів більше ».

9І сказав: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»

10Коли Ісус залишився на самоті, ті, що були разом із Ним та дванадцятьма, запитали Його про притчі.

11Він відповів: «Вам дана таємниця Царства Божого, а для тих, хто ззовні, усе в притчах,

12щоб „дивлячись очима, не бачили і, слухаючи вухами, не розуміли, щоб не повернулися і щоб не були прощені!“ »

13Потім сказав: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? Як тоді ви зрозумієте всі притчі?

14Сіяч сіє Слово.

15Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що чують Слово; але коли чують, відразу приходить сатана й забирає Слово, посіяне в них.

16Посіяне на кам’янисту землю означає тих, що, почувши Слово, відразу з радістю приймають його.

17Але не мають коріння в собі, є тимчасовими. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, вони відразу відпадають.

18Посіяне серед тернів означає тих, що чують Слово,

19але турботи цього віку, омана багатства та інших бажань придушують Слово, і воно залишається безплідним.

20А посіяне в добру землю означає тих, що чують Слово, приймають його та приносять врожай: один у тридцять, інший у шістдесят, інший у сто разів більший».

21Ісус сказав їм: «Хіба хтось приносить світильник, щоб поставити його під посудину або під ліжко? Ні, його приносять, щоб поставити на поставець.

22Бо немає нічого прихованого, що не було б відкритим, і нічого таємного, що не виявилося б.

23Якщо хтось має вуха, нехай слухає!»

24І сказав їм: «Будьте уважні, що ви чуєте. Адже якою мірою міряєте ви, такою і вам виміряють і додадуть вам.

25Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».

26Він сказав: «Царство Боже схоже на чоловіка, який засіяв поле.

27І чи спить чоловік, чи прокидається, вночі чи вдень, насіння сходить та росте, а як це – він сам не знає.

28Земля сама приносить плід: спочатку стебло, потім колос, а потім повний колос зерна.

29Коли ж врожай дозріває, він одразу надсилає женців із серпами, бо настали жнива».

30І сказав Він: «До чого подібне Царство Боже? Якою притчею його пояснити?

31Воно подібне до гірчичного зерна. Коли його сіють у землю, воно є найменшим серед усього насіння на землі,

32але коли виростає, стає більшим за всі рослини й пускає великі гілки, так що птахи небесні можуть гніздитися в його тіні».

33Багатьма такими притчами Він говорив їм Слово, стільки, скільки вони могли зрозуміти.

34Не говорив їм без притчі, але коли був наодинці зі Своїми учнями, пояснював їм усе.

35Коли настав вечір, Ісус сказав їм: «Переплиньмо на другий бік».

36Відпустивши людей, вони сіли в човен, де вже був Ісус. Інші човни попливли за ними.

37І здійнялася велика буря, і хвилі почали заливати човен, так що він вже наповнювався водою.

38Ісус був на кормі та спав на подушці. Учні розбудили Його, кажучи: ―Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?

39Уставши, Він наказав вітрові та сказав морю: ―Тихо! Заспокойся! Вітер стих, і настала велика тиша.

40Він сказав їм: ―Чому ви злякалися? Чому ви все ще не маєте віри?

41Перелякані, вони казали один одному: ―Хто ж Він такий, що навіть вітер та море підкоряються Йому?

← Chapter 3 Jump to: Chapter 5 →