1 Chronicles 17

Ukrainian (Івана Хоменка) 1963

← Chapter 16 Jump to: Chapter 18 →

1Раз якось, коли Давид жив у своїм палаці, сказав він до пророка Натана: “Ось я живу в кедровій палаті, а кивот Господнього союзу під наметом.”

2Тоді Натан сказав до Давида: “Усе, що в тебе на серці роби, бо з тобою Бог.”

3І от тієї ж таки ночі надійшло таке слово Боже до Натана:

4“Піди й скажи моєму слузі Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш мені дім на житло,

5бо я не жив у домі від того дня, як вивів Ізраїля, й до цього дня, але переходив з намету до намету, з житла до житла.

6Скрізь, де б я не ходив з усім Ізраїлем, чи ж я сказав хоч котромунебудь із суддів Ізраїля, яким я наказав пасти мій народ, питаючи: Чому ви не збудуєте мені кедрового дому?

7Тож і тепер скажи моєму слузі Давидові: Я взяв тебе з пасовиська, від овець, щоб ти був князем над моїм народом, Ізраїлем.

8Я був з тобою скрізь, куди б ти не ходив; я винищив усіх твоїх ворогів перед тобою. Я зроблю тобі ім'я, як ім'я великих на землі.

9Я призначу місце для мого народу Ізраїля й насаджу його, і буде він там жити, і його не будуть більше тривожити, і безбожники не будуть більш його тіснити, як колись,

10за часів, коли я настановив був суддів над моїм народом Ізраїлем. Я впокорю всіх твоїх ворогів. Я сповіщаю тебе, що Господь збудує тобі дім.

11А як сповниться твій час і ти відійдеш до твоїх батьків, тоді я поставлю після тебе потомка, одного з твоїх синів, і утривалю його царство.

12Він збудує мені дім, і я утверджу його престол навіки.

13Я буду йому батьком, а він буде мені сином, і милости моєї не відніму від нього, як відняв був від того, що був перед тобою.

14Я поставлю його в моєму домі й у моєму царстві повіки, і престол його буде стояти твердо повіки.”

15Усі ці слова й все це видіння Натан переказав докладно Давидові.

16Тоді цар Давид пішов, сів перед Господом і промовив: “Хто я, Господи Боже, і що таке мій дім, що ти так високо підніс мене?

17Та того було ще замало в очах твоїх, Боже; ти говориш про дім твого слуги на далекі часи, ти показав єси мені, Господи Боже, немов би лаву людей, що йде вгору.

18Що ж іще більше може додати Давид, говоривши з тобою? Ти бо знаєш твого слугу.

19Господи! Задля твого слуги й із твого серця вчинив єси це велике, щоб виявити всю оту велич.

20Господи! Нема рівного тобі й немає Бога, крім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми вухами.

21І який другий народ на землі такий, як твій народ Ізраїль, за яким приходив Бог, щоб визволити його як свій народ, прославити його ім'я великими й страшними ділами, прогнавши поган з-перед твого народу, що його ти визволив з Єгипту?

22Ти зробив твій народ, Ізраїля, своїм власним народом повіки і ти, Господи, став їхнім Богом.

23Тож тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дім його, нехай буде непорушним повіки, і вчини, як ти сказав,

24і нехай звеличиться ім'я твоє повіки, щоб говорили: Господь сил, Бог Ізраїля, - він Бог над Ізраїлем! І дім слуги твого Давида стоятиме твердо перед тобою.

25А що ти, Боже мій, об'явив твоєму слузі, що збудуєш йому дім, тим то й слуга твій набравсь відваги молитись перед тобою.

26Оце ж, Господи, ти - Бог, і ти обіцяв твоєму слузі таке добродійство!

27Тож зволься благословити дім твого слуги, щоб він повіки стояв перед тобою, бо що ти, Господи, поблагословиш, те - благословенне повіки.”

← Chapter 16 Jump to: Chapter 18 →