2 Corinthians 4

Ukrainian (Івана Хоменка) 1963

← Chapter 3 Jump to: Chapter 5 →

1Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги.

2Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом.

3А коли наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть;

4у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий.

5Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми - слуги ваші ради Ісуса.

6Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», - він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.

7А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас.

8Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії;

9нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені.

10Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним.

11Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі.

12І так смерть діє в нас, а життя у вас.

13Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», - то й ми віримо, тому й говоримо;

14бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, - воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами.

15Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу.

16Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день.

17Бо те, що одну мить триває, - наше легке горе - готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави,

18нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо - дочасне, а невидиме - вічне.

← Chapter 3 Jump to: Chapter 5 →