bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian (Івана Хоменка) 1963
/
Acts 4
Acts 4
Ukrainian (Івана Хоменка) 1963
← Chapter 3
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 5 →
1
Коли вони ще промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї,
2
незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих,
3
і наклали на них руки та й кинули їх у в'язницю аж до ранку, бо вже був вечір.
4
Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків - було яких 5 000.
5
На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим,
6
і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду.
7
Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім'ям ви це зробили?»
8
Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші!
9
Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим,
10
то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп'яли, а якого Бог воскресив з мертвих, - ним цей стоїть здоровий перед вами.
11
Він - отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі.
12
І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.»
13
Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом;
14
та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти.
15
Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили:
16
«Що нам із цими людьми робити? Бож вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо.
17
Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім'я нікому з людей.»
18
І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили, ані не навчали іменем Ісуса.
19
Та Петро і Йоан сказали їм у відповідь: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, - розсудіть!
20
Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.»
21
Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося.
22
Чоловік же, над яким сталося це чудо оздоровлення, мав понад сорок років.
23
А як їх відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики і старші до них сказали.
24
Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико! Ти створив небо і землю, і море, і все, що в них є.
25
Ти сказав Духом Святим через уста батька нашого Давида: Чого заметушилися погани й задумали народи марне?
26
Царі землі зібралися, і князі зійшлися докупи на Господа і на помазаника його.
27
Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими,
28
зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося.
29
І нині, Господи, споглянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово.
30
Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.»
31
А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже.
32
Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне.
33
Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса й були всім вельми любі.
34
Тому й ніхто з них не був у злиднях, бо ті, що були власниками земель або мали доми, їх продавали, приносили гроші за продане
35
та й клали в ноги апостолів, - і роздавалось це кожному за його потребою.
36
А Йосиф, якого апостоли прозвали Варнавою, що значить син утіхи, левіт, родом з Кіпру,
37
мав поле; продавши його, він приніс гроші й поклав у ногах апостолів.
← Chapter 3
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 5 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28