Daniel 3 — Ukrainian (Івана Хоменка) 1963

1Цар Навуходоносор звелів зробити золотого боввана, 60 ліктів заввишки й 6 ліктів завширшки, й наказав поставити його на рівнині Дура у Вавилонській області.

2І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, правителів, намісників, воєвод, скарбників, суддів, радників та всіх володарів країн, аби прийшли на врочисте відкриття боввана, якого поставив цар Навуходоносор.

3І зібралися сатрапи, правителі, намісники, воєводи, скарбники, судді, радники й усі владці країн на врочисте відкриття боввана, що його поставив цар Навуходоносор, і стали перед бовваном, якого поставив цар Навуходоносор.

4Тоді окличник гукнув голосно: «Вам, о народи, племена й язики, звелено:

5Тієї хвилі, як почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел та гудьби й усякого роду музичних приладів, ви впадете ниць і вклонитеся золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.

6А хто не впаде ниць і не вклониться, вмить буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.»

7Тим то коли всі народи почули звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби й усякого роду музичних приладів, попадали всі народи, племена й язики й вклонилися золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.

8Саме в той час деякі халдеї приступили з доносом на юдеїв.

9Вони заговорили й сказали цареві Навуходоносорові: «Царю, жий повіки!

10Ти, царю, дав наказ, аби кожен чоловік, як почує звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби та іншого роду музичних: приладів, упав ниць і вклонився золотому бовванові;

11а хто не впаде ниць і не вклониться, буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.

12Та мужі юдейські, що ти настановив був над справами Вавилонського краю - Седрах, Мисах та Авденаго, - ці мужі нехтують твоїм наказом, царю: вони твоїм богам не служать і золотому бовванові, що ти поставив, не кланяються.»

13Тоді Навуходоносор, розгніваний і лютий, звелів привести Седраха, Мисаха та Авденаго; і привели цих мужів перед царя.

14Навуходоносор заговорив до них і мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотому бовванові, що я поставив, не хочете кланятись?

15Отож тепер, якщо ви готові, скоро почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гуслів, гудьби та всякого роду музичних приладів, впасти ниць і вклонитись бовванові, що я звелів зробити - гаразд; якщо ж не вклонитесь, умить будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?»

16Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати.

17Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки,

18а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотому бовванові, що ти поставив, не вклонятимемось.»

19Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Авденаго. Заговорив він знову й повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювано,

20і наказав найдужчим мужам із свого війська зв'язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем.

21І зараз же їх зв'язано у їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на голові й з іншим убранням на них і вкинуто в піч, розжарену вогнем.

22Але що наказ царя був суворий, і піч була розпалена незвичайно, полум'я від вогню вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго.

23Ці ж троє мужів - Седрах, Мисах та Авденаго - впали в піч, розпалену вогнем, зв'язані.

24І ходили вони серед полум'я, хваливши Бога й благословивши Господа.

25Встав Азарія і, відкривши уста свої серед вогню, помолився і так промовив:

26«Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і хвали достойний; ім'я твоє преславне на всі віки;

27бо ти праведний у всьому, що вчинив єси нам, і всі діла твої праведні, й усі дороги твої праві, і присуди твої усі - правдиві.

28Ти учинив присуди правдиві в усьому тому, що навів на нас і на святе місто батьків наших, на Єрусалим. Так! Присудом правдивим навів єси все те гріхів наших ради.

29Бо згрішили ми, вчинили беззаконство, від тебе відступивши; ми згрішили у всьому й заповідей твоїх не слухали.

30Ми їх не пильнували, не чинили, як ти нам заповідав, щоб нам добре було.

31І все, що ти навів на нас, усе, що ти вчинив єси нам, - ти присудом учинив правдивим.

32Ти видав нас у руки супостатів беззаконних, відступників мерзенних, і несправедливому й найгіршому на всій землі цареві.

33І нині нема як нам уста розтулити наші: ганьба й сором покрили слуг твоїх і тих, що тебе шанують.

34Не відкидай же нас навіки імени твого ради, і не розривай завіту твого.

35Не забирай від нас милости твоєї, Авраама твого улюбленого ради й Ісаака, слуги твого, й Ізраїля, святого твого,

36яким ти обіцяв був, що розмножиш їхнє потомство, як на небі зорі і як пісок при березі морському.

37О, Господи, ми стали менші від усіх народів, принижені ми нині по всій землі гріхів наших ради.

38Оце тепер нема у нас ні князя, ні вождя, ні пророка, ні всепалення, ні жертви, ні офіри, ні кадила, ні місця, де б приносити первоплоди і знаходити твоє милосердя.

39Якби ж то ти міг нас прийняти скрушеного серця ради й смиренного духу! Як усепалення баранів та волів, як безліч тучних ягнят,

40так нехай буде перед тобою наша жертва нині, що хочемо тобі принести, бо нема сорому тим, що на тебе уповають.

41І нині ми слідуємо за тобою всім серцем; ми тебе боїмося і твоє обличчя шукаємо - не сороми ж нас!

42Але обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою.

43Вирятуй нас твоїми чудесами! О Господи, дай славу імені твоєму!

44Хай осоромляться усі ті, що твоїм слугам зло чинять; хай засоромляться, позбавлені всієї своєї могутности, нехай розіб'ється їхня сила!

45Нехай знають, що ти, Господи, Бог єдиний і славний на всю вселенну!»

46Царські слуги, що вкинули їх, не переставали розпалювати печі ропою, смолою, клоччям та хмизом,

47так що полум'я піднялось на 49 ліктів поверх печі,

48і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх сягнуло при печі.

49Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі

50і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди.

51Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи:

52«Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки; благословенно ім'я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки.

53Благословен єси у твоїм святім, славнім храмі і вельми хвальний і вельми славний повіки.

54Благословен єси на престолі царства твого, і вельми воспіваний і вельми возносимий повіки.

55Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах.

56Благословен єси на небесній тверді, і хвальний і прославлений повіки.

57Благословіте Господа, усі діла Господні! Хваліте й возносіте його повіки.

58Благословіте Господа, ангели Господні! Хваліте й вознесіте його повіки.

59Благословіте, небеса, Господа! Хваліте й возносіте його повіки.

60Благословіте Господа, усі наднебесні води! Хваліте й возносіте його повіки.

61Благословіте Господа, всі сили! Хваліте й возносіте його повіки.

62Благословіте Господа, сонце й місяць! Хваліте й возносіте його повіки.

63Благословіте Господа, звізди небесні! Хваліте й вознесіте його повіки.

64Благословіте Господа, дощі й роси! Хваліте й возносіте його повіки.

65Благословіте Господа, всі вітри! Хваліте й возносіте його повіки.

66Благословіте Господа, вогонь і спека! Хваліте й возносіте його повіки.

67Благословіте Господа, холод і гарячизна! Хваліте й возносіте його повіки.

68Благословіте Господа, роси й іней! Хваліте й возносіте його повіки.

69Благословіте Господа крига й холоднеча! Хваліте й возносіте його повіки.

70Благословіте Господа, льоди й сніги! Хваліте й возносіте його повіки.

71Благословіте Господа, дні й ночі! Хваліте й возносіте його повіки.

72Благословіте Господа, світло і пітьма! Хваліте й возносіте його повіки.

73Благословіте Господа, блискавки й хмари! Хваліте й возносіте його повіки.

74Нехай земля благословить Господа! Хай хвалить і благословить його повіки.

75Благословіте Господа, пагорби й гори! Хваліте й возносіте його повіки.

76Благослови Господа, все що на землі виростає! Хвали й возноси його повіки.

77Благословіте Господа, джерела! Хваліте й возносіте його повіки.

78Благословіте Господа, моря й ріки! Хваліте й возносіте його повіки.

79Благословіте Господа, морські потвори й усе, що кишить у водах! Хваліте й возносіте його повіки.

80Благословіте Господа усі небесні птиці! Хваліте й возносіте його повіки.

81Благословіте Господа, всі дикі звірі й худоба! Хваліте й возносіте його повіки.

82Благословіте Господа, сини людськії! Хваліте й возносіте його повіки.

83Благословіте Господа, ізраїльтяни! Хваліте й возносіте його повіки.

84Благословіте Господа, священики Господні! Хваліте й возносіте його повіки.

85Благословіте Господа, слуги Господні! Хваліте й возносіте його повіки.

86Благословіте Господа, духи й душі справедливих! Хваліте й возносіте його повіки.

87Благословіте Господа, святі й смиренні серцем! Хваліте й возносіте його повіки.

88Благословіте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл! Хваліте й возносіте його повіки, бо він нас визволив із Шеолу і вирятував з руки смерти і спас нас із нутра розпаленої печі, і з-посеред вогню врятував нас.

89Хваліте Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя.

90Благословіте Господа, Бога богів, ви всі богопоклонники! Хваліте його й возносіте, бо повіки його милосердя.»

91(24) Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв'язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!»

92(25) Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв'язаних, що ходять у вогні, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на сина Божого.»

93(26) Тоді Навуходоносор приступив до челюстей розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги найвищого Бога! Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню.

94(27) Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і чад вогню їх не торкнувся.

95(28) Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!

96(29) Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плетень чи язика не належав, хто вирече щось зневажливе супроти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, пошматували на кусні, а діла його обернули в руїну, бо нема іншого бога, який би міг так спасати.»

97(30) Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго в Вавилонськім краю.

98(31) Цар Навуходоносор усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий!

99(32) Сподобалось мені оповістити вам про знаки й чудеса, які вчинив надо мною найвищий Бог.

100(33) Які ж великі його знаки! Які ж могутні його чуда! Царство його - царство вічне, і влада його - від роду й до роду!»