John 16

Ukrainian (Івана Хоменка) 1963

← Chapter 15 Jump to: Chapter 17 →

1«Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися.

2Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.

3Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали.

4Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами.

5Тепер же я іду до того, хто послав мене, - і жаден з вас мене не питає: Куди йдеш?

6Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося.

7Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас.

8І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді:

9щодо гріха - бо не вірують у мене,

10щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите;

11щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині.

13Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.

14І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам.

15Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам.

16Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене: я бо йду до Отця.»

17Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене? І оте: Я йду до Отця?»

18Казали, отже: «Що воно означає, оте "трохи", про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати!»

19Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами: Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене?

20Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться.

21Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко - з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам'яті про болі нема!

22Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере.

23І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, - він дасть вам у моє ім'я.

24В ім'я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж - і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть.

25Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише - одверто про Отця звістую вам.

26Ось того дня проситимете ви в моє ім'я, - і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати:

27Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов.

28Я вийшов від Отця і прийшов на світ - і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.»

29Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі.

30І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов.»

31Відповів їм Ісус: «Віруєте нині?

32Ось надходить година - і тепер вона, - коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною - Отець.

33Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»

← Chapter 15 Jump to: Chapter 17 →