bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian (Івана Хоменка) 1963
/
Luke 19
Luke 19
Ukrainian (Івана Хоменка) 1963
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 20 →
1
Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).
2
А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий.
3
Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.
4
Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.
5
Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”
6
І зліз той швидко і прийняв його радо.
7
Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”
8
А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”
9
Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.
10
Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”
11
Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.
12
Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
13
Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.
14
Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!
15
І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
16
Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.
17
Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.
18
І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.
19
Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.
20
Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,
21
бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
22
А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23
Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.
24
І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
25
Пане! -сказали йому, - він має вже десять!
26
Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.
27
А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”
28
Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
29
І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,
30
кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть.
31
Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? - ви скажете: Господь його потребує.”
32
Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.
33
Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”
34
Ті відповіли: “Господь його потребує”.
35
А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.
36
І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.
37
А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
38
кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”
39
Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”
40
Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”
41
І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,
42
кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!
43
Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;
44
вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”
45
Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,
46
кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”
47
І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,
48
та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 20 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24