Philippians 2

Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →

1Отож, коли є яка втіха в Христі, коли є яка відрада в любові, коли є яка спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, -

2доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однієї душі й однієї думки.

3Нічого не робіть для суперечок або для марнословства, але в покорі майте один одного більшим за себе.

4Хай кожний дбає не про себе, але і про ближнього.

5Плекайте в собі ті самі думки, що були і в Христа Ісуса.

6Він, маючи Божу природу, не вважав за здобич бути рівним Богові,

7але принизив самого себе, прийняв вигляд раба, став подібним до людини, і в подобі з'явився як людина;

8упокорив себе, став слухняним аж до смерти, - і то до смерти хресної.

9Тому Бог підніс його, дав йому ім'я понад усяке інше ім'я,

10щоб перед ім'ям Ісуса вклонилося кожне коліно - і небесних, і земних, і підземних;

11і щоб кожною мовою визналося, що Ісус Христос - це Господь на славу Бога Батька!

12Тому, мої улюблені, як ото ви завжди слухали, - не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, - зі страхом і тремтінням працюйте для свого спасіння!

13Бо то Бог викликає у вас і бажання і дію - доброю волею.

14Все чиніть без нарікання і вагання,

15щоб ви були непорочними і простими, невинними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила в світі,

16держачи слово життя мені на похвалу в Христовий день, що недаремне я біг, недаремне трудився.

17Але коли й стаю жертвою при жертві й службі вашої віри, то радію і співрадію з усіма вами.

18Так само й ви радійте та співрадійте зі мною.

19Надіюся в Господі Ісусі послати незабаром до вас Тимофія, щоб і я звеселився духом, впевнившись про вас.

20Бо не маю нікого іншого щирішого, хто б ревніше клопотався про вас;

21адже всі шукають свого, а не того, що Ісуса Христа.

22Досвідченість же його знаєте, бо наче син батькові послужив зі мною для благої вістки.

23Надіюся послати його, щойно довідаюся, що він зі мною.

24Але сподіваюся в Господі, що й сам незабаром прийду.

25Вважав за потрібне послати до вас Епафродита - мого брата, помічника і співвояка, та вашого посланця і служителя в моїй потребі.

26Адже він побивався за всіма вами й тужив, бо ви почули, що він хворів.

27Бо таки хворів смертельно, але Бог помилував його, - і не тільки його, а й мене, щоб я не переживав смуток за смутком.

28Отже, швидко послав я його, щоб, побачивши його, ви знову зраділи, та і я був без смутку.

29Прийміть же його в Господі з повною радістю - і шануйте таких,

30бо він наблизився був до смерти за справу Христа, наражаючи своє життя на небезпеку, щоб доповнити нестачу ваших послуг для мене.

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →