Lamentations 5

Ukrainian UMT

← Chapter 4 Jump to:

1Згадай, о Господи, що сталося із нами. Глянь, подивися на наругу нашу.

2Наш спадок, землю, віддано чужинцям, оселі наші — зайдам.

3Осиротіли ми, безбатченками стали, і наші матері, немов вдовиці.

4Ми маємо платить за воду, що п’ємо. Ми платимо за дрова, щоб палити.

5Нас переслідують аж до самої смерті, ми вже знесилені, немає нам спочинку.

6Домовилися ми з Єгиптом й Ассирією, щоб мати вдосталь хліба.

7Батьки грішили наші, та мертві вже вони, а ми спокутуємо провини їхні.

8Раби керують нами, з-під влади їхньої ніхто нас не звільнить.

9Ми ризикуємо життям, щоб хліб собі добути, бо загрожує нам меч в пустелі.

10Аж шкіра розпалилася, мов піч, бо голод нас пече палючий.

11Жінок знечещено в Сіоні, дівчат зґвалтовано в містах Юдеї.

12Князів підвішено за руки, ніхто старійшин наших не шанує.

13Найкращі з юнаків тягають жорна, юнь спотикається від непосильного труда.

14Старі при брамі більше не сидять, а молодь більше музики не грає.

15Скінчилось наше щастя, перетворились наші танці на жалобу.

16Корона наша впала, горе нам, бо грішні ми.

17Тому заслабли наші серця, та очі наші морок вкрив.

18Лисиці нишпорять по пустці, що була Сіоном.

19О Господи, повіки правиш Ти, престол Твій житиме із покоління в покоління!

20Чому ж Ти нас постійно забуваєш? Чому Ти кинув так надовго нас?

21Візьми нас, Господи, назад до Себе, щоб повернутися змогли ми, нам віднови колишні дні.

22Невже Ти зовсім нас відринув, невже Ти завжди будеш гніватись на нас?

← Chapter 4 Jump to: