bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 1905
/
Proverbs 17
Proverbs 17
Ukrainian 1905
← Chapter 16
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 18 →
1
Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
2
Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
3
У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
4
На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
5
Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
6
Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.
7
Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
8
Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
9
Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.
10
Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
11
Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
12
Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
13
Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
14
Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
15
Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.
16
Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.
17
Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
18
Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
19
Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
20
Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
21
Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
22
Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
23
Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
24
В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.
25
Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
26
Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.
27
Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
28
І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.
← Chapter 16
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 18 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31