1 Corinthians 13

Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →

1Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мiдь, що дзвенить, або кiмвал, що бриньчить.

2Якщо маю дар пророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я нiщо.

3I якщо роздам усе добро моє i вiддам тiло моє на спалення, а любови не маю, то нема менi з того нiякої користи.

4Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається,

5не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла,

6не радiє з неправди, а радіє iстинi;

7усе покриває, всьому йме вiру, всього сподiвається, все терпить.

8Любов нiколи не минає, хоч i пророцтва скiнчаться, i мови замовкнуть, i знання зникне.

9Бо ми частинно знаємо i частинно пророкуємо;

10коли ж настане досконале, тодi частинне припиниться.

11Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина мiркував, як дитина розумiв; а коли став мужем, тодi вiдкинув дитяче.

12Тепер ми бачимо нiби у тьмяному дзеркалі, тодi ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тодi пiзнаю, подiбно як i я пiзнаний.

13Нині ж перебувають цi три: вiра, надiя, любов; але бiльша з них любов.

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →