Proverbs 1

Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

Jump to: Chapter 2 →

1Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського,

2щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму;

3засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти;

4простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість;

5послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;

6щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні.

7Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння.

8Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї,

9тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї.

10Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся;

11якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини,

12живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу;

13наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю;

14жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», —

15сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх,

16тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.

17У очах усіх птахів даремно розставляються тенета,

18а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі.

19Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним.

20Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій,

21у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить промову свою:

22«доки, невігласи, будете любити неуцтво? доки буйні будуть тішитися буйством? доки нерозумні будуть ненавидіти знання?

23Зверніться до мого викривання: ось, я виллю на вас дух мій, сповіщу вам слова мої.

24Я кликала, і ви не послухалися; простягала руку мою, і не було того, хто слухає;

25і ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли.

26За те і я посміюся з вашої загибелі; порадію, коли прийде на вас жах;

27коли прийде на вас жах, як буря, і лихо, як вихор, принесеться на вас; коли осягнуть вас скорбота і тиснява.

28Тоді будуть кликати мене, і я не почую; зранку будуть шукати мене, і не знайдуть мене.

29За те, що вони зненавиділи знання і не обрали для себе страху Господнього,

30не прийняли поради моєї, знехтували усі викривання мої;

31за те і будуть вони споживати від плодів шляхів своїх і насичуватися від помислів їх.

32Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх,

33а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла».

Jump to: Chapter 2 →