1 Corinthians 13

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →

1Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я – мідь дзвінка, або ж кимвал гучний.

2Якщо маю дара пророчого, і знаю всі таємниці, і маю всіляке пізнання і віру, аж так, що можу навіть гори пересувати, а любови не маю, – то я ніщо.

3І якщо я роздам усі маєтки свої, і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, – немає мені з того найменшої користі.

4Любов довго терпить, любов милосердна, любов не заздрить, любов не величається, не чваниться,

5Не чинить свавілля, не шукає свого, не дратується, не замислює зла,

6Не тішиться неправдою, а співрадіє з істиною;

7Усе покриває, всьому вірить, всього сподівається, усе зносить.

8Любов ніколи не перестане, хоч ті ж таки пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання усунеться,

9Бо ми частково знаємо, і частково пророкуємо;

10Та коли настане досконале, тоді те, що часткове, знебудеться.

11Коли я був дитям, то розмовляв по-дитячому, по-дитячому мислив, по-дитячому міркував; а коли став мужем, то залишив дитяче.

12Тепер ми бачимо неначе крізь тьмяне шкло, здогадно, а тоді обличчям до обличчя; тепер знаю я частково, а тоді спізнаю так, як я пізнаний.

13А тепер залишаються ось ці троє: віра, надія, любов; але любов з-поміж них найбільша.

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →