2 Corinthians 7

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 6 Jump to: Chapter 8 →

1Отож, улюблені, маючи такі обітниці, очистимо себе від усілякої мерзоти плоті і духа, звершуючи святість у страхові Божому.

2Умістіть нас! Ми нікого не образили, нікому не зашкодили, ні від кого не сподівалися користі.

3Не для осуду кажу; бо я передніше сказав, що ви в серцях наших, аж так, щоб разом і вмерти, і жити.

4Я вельми сподіваюся на вас, дуже хвалюся вами; і я виповнений втіхою, збагачений радістю за всілякої скорботи нашої.

5Бо коли ми прийшли в Македонію, плоть наша не відала жодного спокою, а ми були в утисках звідусіль: зовні – напади, всередині – острах.

6Але Бог, що втішає покірних, дав нам утіху появою Тита,

7І не лише появою його, але й утіхою, котрої він зазнав од вас, переповідаючи про вашу старанність, про ваші плачі, про вашу ревність за мною, то я ще більше радів.

8А тому, якщо я завдав вам жалю Посланням, не шкодую, хоч, було, пожалкував; оскільки бачу, Послання те якраз завдало вам жалю, а втім, на певний час.

9Тепер я радію не тому, що ви зажурилися, а тому, що зажурилися на каяття; бо зазнали журби заради Бога, аж так, що ні в чому не зазнали від нас шкоди.

10Бо скорбота заради Бога спричиняє непохитне каяття для порятунку, а скорбота світська спричиняє смерть.

11Бо те саме, що ви зажурилися заради Бога, подивіться, яку спричинило у вас старанність, які виправдання, яке обурення на вияв гріха; який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.

12Отож, якщо я писав до вас, то не заради того, хто образив, і не заради ображеного, але щоб вам відкрилося піклування наше за вас перед Богом.

13А тому ми маємо втіху від вашої втіхи; а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли його духа;

14Отож, я не залишився в соромі, якщо чимось про вас хвалився перед ним; але так, як ми повідували вам всю істину, так само й перед Титом похвала наша виявилася справжньою;

15І серце його вельми прихильне до вас, коли згадує про послух всіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.

16Тож радію, що в усьому можу покластися на вас.

← Chapter 6 Jump to: Chapter 8 →