bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
/
Job 3
Job 3
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
← Chapter 2
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 4 →
1
По цьому розтулив Йов уста свої і прокляв день свій.
2
І розпочав Йов, і сказав:
3
Хай згине день, котрого я народився, і ніч, в котру сказано: Зачалася людина!
4
День той нехай стане пітьмою; нехай не прикличе його Бог згори, і нехай не засяє над ним світло!
5
Нехай спіткає його пітьма і морок, нехай зависне над ним хмара, нехай морочний день жахає його.
6
Ніч та – нехай же схопить її морок, нехай не буде її у днях року, нехай не буде її в числі місяців!
7
О! Ніч та – нехай же буде вона безплідна; нехай не завітає до неї жодна радість!
8
Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, і здатні пробудити левіятана!
9
Нехай потьмяніють зорі досвітку її; нехай чекає вона на світло, і воно не приходить, і нехай не побачить вона тремтячих вій досвітньої зорі,
10
За те, що не зачинила дверей лона матері моєї і не приховала гіркот від очей моїх!
11
Чому я не згинув, виходячи з лона, і не вмер, коли вийшов із лона?
12
Нащо прийняли мене коліна? Нащо я смоктав перси?
13
Бо зараз я лежав би і спочивав, будучи у сні, і було б мені добре.
14
Із царями і радниками земними, котрі забудовували для себе пустелі,
15
Або з князями, у котрих було золото, і котрі виповнювали доми свої сріблом;
16
Або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, що не побачили світла.
17
Там злочинці перестають жахати, і там спочивають знесилені.
18
Там в’язням легко разом, і не чують крику наглядача.
19
Малий і великий там рівні, і раб вільний од свого володаря.
20
Навіщо дароване страдникові світло, і життя зболілим душею,
21
Котрі наджидають смерти, і немає її, котрі викопали б її охочіше, аніж скарби.
22
Котрі веселилися б дуже, і були б раді, коли б знайшли могилу.
23
Нащо дане світло чоловікові, котрому шлях закритий, і котрого Бог оточив мороком?
24
Адже зітхання мої випереджають хліб мій, і стогін мій виливаються, як води.
25
Тому що жахливе, чого я жахався, якраз і спіткало мене, і чого я боявся, те й прийшло до мене.
26
Немає для мене миру, немає спокою, немає розради: спіткало нещастя.
← Chapter 2
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 4 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42