Mark 10

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 9 Jump to: Chapter 11 →

1І, вийшовши звідти, приходить на землю Юдейську за Йорданською стороною. Знову збирається до Нього народ; і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх.

2Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: Чи дозволяється розривати шлюб чоловікові з дружиною?

3Він сказав їм у відповідь: Що заповідав вам Мойсей?

4Вони сказали: Мойсей дозволив писати листа про розірвання шлюбу і відпустити.

5Ісус сказав їм у відповідь: Через ваше жорстоке серце він написав вам цю заповідь;

6А на початку творення Бог чоловіком і жінкою утворив їх.

7А тому нехай залишить чоловік батька свого і матір,

8І приліпиться до дружини своєї, і будуть двоє однією плоттю, аж так, що вони вже не двоє, але одна плоть.

9Отож, що Бог поєднав, того людина нехай не розлучає.

10У домі учні Його знову запитали Його про те саме.

11І Він сказав їм: Хто розриває шлюб із дружиною своєю і одружується з іншою, той чинить перелюб супроти неї (дружини).

12І якщо дружина розірве шлюб із чоловіком своїм і вийде за іншого, – чинить перелюб.

13Приносили до Нього дітей, щоб Він торкнувся до них; але учні не допускали принесених.

14Ісус те побачив, обурився і сказав їм: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.

15Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього.

16І обняв їх, і поклав руки на них, і благословив їх.

17Коли виходив Він у дорогу, підбіг один (чоловік), упав перед Ним на коліна і запитав Його; Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне?

18Ісус сказав йому: Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрий, а лише один Бог.

19Чи знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не засвідчуй ложно, не чини кривди, шануй батька твого і матір.

20А він сказав Йому у відповідь: Учителю! Все це зберіг я від юности моєї.

21Ісус глянув на нього, полюбив його і сказав йому: Одного тобі бракує: Піди і все, що маєш, продай, і роздай убогим, то матимеш скарби на небесах; і приходь, і йди слідом за Мною, узявши хреста.

22Але він засмутився від цього слова і відійшов, запечалений, тому що в нього був значний маєток.

23Ісус глянув довкола і сказав Своїм учням: Як важко тим, що мають багатство, увійти до Царства Божого!

24Учні здивувалися від слів Його. Але Ісус знову сказав їм у відповідь: Дітоньки! Як важко тим, що покладаються на багатство, увійти до Царства Божого!

25Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.

26Але вони вельми здивувалися і гомоніли поміж собою: А хто ж тоді може врятуватися?

27Та Ісус глянув на них і сказав: Людям це неможливо, проте не Богові; бо все для Бога можливе.

28І почав Петро казати Йому: Ось, ми покинули все і пішли слідом за Тобою.

29Ісус сказав у відповідь: Істину кажу вам: Немає нікого, хто залишив би дім свій чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір або дружину чи діток, або землю заради Мене і Євангелії,

30І не одержав би нині, о цім часі, серед гоніння, у сто разів більше – домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в прийдешньому віку – вічного життя;

31І багато з перших стануть останніми, а останні першими.

32Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалиму, Ісус простував попереду них, а вони жахалися, йдучи слідом, і були в страхові. Він підкликав дванадцятьох і почав казати їм про те, що станеться з Ним:

33Ось, ми підходимо до Єрусалиму, і Син Людський виданий буде першосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і віддадуть Його поганам;

34І позбиткуються над Ним, і будуть бити Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і третього дня воскресне.

35Тоді підійшли до Нього сини Зеведеєві Яків та Іван і сказали: Учителю! Ми бажаємо, щоб Ти вчинив нам, про що попросимо.

36Він сказав їм: Що хочете, щоб Я вчинив вам?

37Вони сказали Йому: Дай нам сісти в Тебе одному – по праву руку, а другому – по ліву руку, у славі Твоїй.

38Але Ісус сказав їм: Не відаєте, чого просите; чи можете пити чашу, котру Я п’ю, і хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся?

39Вони відповіли: Можемо! А Ісус сказав їм: Чашу, котру Я п’ю, будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хреститися;

40А дати сісти у Мене по праву руку і по ліву руку, – не від Мене залежить, але кому приготовлено.

41Зачувши все це, десятеро почали обурюватися на Якова та Івана.

42Але Ісус підкликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що названі князями народів панують над ними, а вельможі їхні володарюють над ними;

43Але поміж вами нехай не буде так: а хто хоче бути більшим поміж вами, нехай буде вам слугою;

44І хто хоче бути першим поміж вами, нехай буде всім рабом;

45Бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати життя Своє для спокути за багатьох.

46Приходять до Єрихону. І коли виходив Він з Єрихону із учнями Своїми і з народом без ліку, Вартимей, син Тимеїв, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.

47Коли почув, що це Ісус Назорей, він почав кричати і казати: Ісусе, сину Давидів! Помилуй мене.

48І багато сварилися на нього, щоб він замовк; але він ще дужче кричав: Сину Давидів! Помилуй мене!

49Ісус зупинився і звелів його покликати. Покликали сліпого і сказали йому: Не бійся, підведися, кличе тебе.

50Він скинув з себе верхній одяг, підвівся і прийшов до Ісуса.

51Відповідаючи йому, Ісус запитав: Що ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю! Щоб мені прозріти.

52Ісус сказав йому: Іди, віра твоя врятувала тебе. І він тієї ж хвилі прозрів і пішов дорогою за Ісусом.

← Chapter 9 Jump to: Chapter 11 →