Nehemiah 4

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 3 Jump to: Chapter 5 →

1Коли почув Санваллат і Товія, і араби, і аммонійці, і ашдодяни, що ми відбудовуємо Єрусалимський мур, то вельми нарікали і гнівалися, і збиткувалися над юдеями.

2І казали при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказали: Що витворяють ці безсилі юдеї? Невже їм це дозволять? Невже будуть вони приносити пожертви? Невже скінчать вони те, що розпочали удень? Невже вони оживлять каміння, що в купах пороху і притому обпаленого?

3А Товія амонитянин, що був біля нього (Санваллата), сказав: Нехай лишень будують; піде лис і зруйнує їхній кам’яний мур.

4Почуй, о Боже наш, у якому ми презирстві, і заверни лайку їхню на їхню голову, і віддай їх на здобич у край полону!

5І не покрий беззаконня їхнього, і гріх їхній хай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони підбурювали Тебе гніватися на будівничих.

6І увесь мур уже був з’єднаний довкола і вже вимуруваний був мур до половини його (по висоті). Тому що народ приклав серце до роботи.

7Коли почув Санваллат, і Товія, і араби, і амонитяни, і ашдодяни, що мури єрусалимські відбудовуються, що пошкодження почали замуровуватися, то це вельми розгнівало їх.

8І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим, і зруйнувати його.

9Але ми молилися Богові нашому. І виставляли супроти них сторожу вдень і вночі, для порятунку від них.

10Але юдеї сказали: Ослабла сила у носильників, а сміття багато, і ми не зможемо далі відбудовувати мура.

11А вороги наші говорили: Не довідаються і не спізнають, як раптово ми зайдемо до середини їхньої, і повбиваємо їх, і зупинимо роботу.

12Коли приходили євреї, що мешкали поблизу від них, і говорили нам разів із десять, з усього довкілля, що вони вчинять напад на нас;

13Тоді у низинних місцях біля міста, за муром, на місцях високих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми.

14І оглянув я, і піднявся, і сказав я до найвідоміших і старшин і до решти народу: Не бійтеся їх; пам’ятайте Господа Великого і Грізного, і бийтеся за братів своїх, і за синів своїх, і за доньок своїх, за дружин своїх і за доми свої.

15Коли зачули вороги наші, що нам відомий замір їхній, тоді Бог звів їхній замір нанівець, і всі ми повернулися до мурів, кожний до своєї праці.

16Від того дня половина моїх служників займалася роботою, а друга половина їх міцно тримала списи, щити, і луки, і панцері, а старшини стояли позаду всього дому Юдиного.

17Будівничі, які працювали на мурі, і носії вантажів, котрі накладали їм, однією рукою виконували роботу, а другою тримали списа.

18Кожний із будівничих був підперезаний мечем на стані своєму, і отак вони будували. А біля мене був сурмач.

19І сказав я найвельможнішим і старшинам, і решті народу: Праця велика і значна, і ми розпорошені по мурові, і віддалені один від одного;

20А тому, звідки почуєте ви звук сурми, туди негайно збирайтеся до нас; Бог наш буде воювати за нас!

21Отак звершували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі, аж до появи зірок.

22Понад це, того ж часу, я сказав народові, щоб у Єрусалимі ночували усі зі служниками своїми, – і будуть вони у нас по ночах на сторожі, а вдень працюватимуть.

23І ні я, ні брати мої, ані слуги мої, ані сторожа, що була зі мною, не скидали з себе одежі своєї, і меча жодний не залишав для умивання.

← Chapter 3 Jump to: Chapter 5 →