Revelation 19

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 18 Jump to: Chapter 20 →

1Потому я почув на небі дужий голос, немов численного народу, котрий говорив: Алілуя! Порятунок і слава, і честь, і сила Господові нашому,

2Бо справедливі і праведні суди Його! Тому що Він засудив ту велику розпусницю, котра розбестила землю перелюбом своїм, і помстився за кров служників Своїх від руки її.

3І вдруге сказали: Алілуя! І дим її підносився навіки віків.

4Тоді двадцять чотири старці і чотири тварини упали і поклонилися Богові, що сидів на престолі, кажучи: Амінь! Алілуя!

5І голос від престолу долинув і сказав: Хваліть Бога нашого, всі служники Його, а також ті, що бояться Його, малі і великі.

6І чув я, наче голос численного народу, немовби легіт великої води, неначе голос громів могутніх, що говорили: Алілуя! Бо зацарював Господь Бог Вседержитель.

7Порадіймо і звеселімося, і прославимо Його; бо весілля Агнця вже настало, і дружина Його себе приготувала.

8І дано було їй одягнутися у вісон чистий і білий; а вісон є праведність святих.

9І сказав мені Ангел: Напиши: Щасливі, покликані на шлюбну вечерю Агнця. І сказав мені: Оці є справжні слова Божі.

10Я упав до ніг його, аби поклонитися йому; але він сказав мені: Гляди, не роби цього; я співслужник тобі і братам твоїм, що мають свідчення Ісусове; Богові поклонися, бо свідчення Ісусове є дух пророцтва.

11І побачив я відкрите небо, і ось, кінь білий, і сидячий на ньому зветься Вірний та Істинний, Котрий праведно судить і провадить війну.

12Очі у Нього, мов полум’я вогню, і на голові у Нього багато діадем; Він мав ймення написане, котрого ніхто не знав, окрім Нього Самого;

13Він був одягнений в шати, зачервонені кров’ю. Ймення Йому: Слово Боже.

14І військо небесне йшло за Ним на конях білих, зодягнене у вісон білий і чистий.

15А із уст Його виходить гострий меч, щоб ним уражати народи. Він пасе їх берлом залізним; Він топче чавило вина люті і гніву Бога Вседержителя.

16На шатах і на стегні Його написане ймення: Цар царів і Господь над володарями.

17І побачив я одного Ангела, котрий стояв на сонці; і він вигукнув дужим голосом, кажучи всім птахам, що літали осередь неба: Летіть, збирайтеся на велику вечерю Божу,

18Щоби пожерти тіла царів, тіла сильних, тіла тисяцьких, тіла коней і сидячих на них, тіла всіх вільних, і рабів, і малих, і великих.

19І побачив я звіра, і царів земних, і військо їхнє, зібране, щоб стати на битву із Тим, що сидить на коні, і з військом Його.

20І схоплений був звір і з ним лжепророк, що чинив дива перед ним, якими він звабив тих, що прийняли ознаку звіра і поклонялися його зображенню; обидвоє живими вкинуті в озеро вогненне, що горить сіркою;

21А решта забита мечем Вершника, що на коні, котрий виходив із уст Його; і всі птахи наситилися їхніми тілами.

← Chapter 18 Jump to: Chapter 20 →