Luke 1 — Ukrainian 2011

17і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

18І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

19У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

20І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

21Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

22Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

23І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

24А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

25Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

26А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

27до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

28І, прийшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

29Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

30Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

31І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

32Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

33і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

34І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

35У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

36Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

37тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

38А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

39Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

40Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

41Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

42і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

43І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

44Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

45Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

46А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

47і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

48бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

49бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

50і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

51Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

52скинув сильних з престолів і підняв покірних,

53голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

54Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

55як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

56Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

57А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

58Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

59Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

60Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

61А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

62Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

63Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

64У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

65І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

66Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

67Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

68Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

69Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида,

70як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

71що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

72щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

73Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

74щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

75служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

76І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

77щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

78аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

79освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

80А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.