bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 2021
/
Mark 5
Mark 5
Ukrainian 2021
← Chapter 4
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 6 →
1
Припливли вони на той бік моря в Гадаринську землю.
2
І коли Iсус вийшов із човна, відразу назустріч Йому вийшов з гробниць чоловік, одержимий нечистим духом.
3
Він жив у гробницях, і ніхто не міг зв’язати його навіть ланцюгами.
4
Бо багато разів зв’язували його кайданами й ланцюгами, та він розривав ланцюги й розбивав кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його.
5
Вночі і вдень, у горах і в гробницях він завжди кричав і нівечив себе камінням.
6
Побачивши Ісуса здаля, він прибіг, і поклонився Йому,
7
і закричав гучним голосом: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом: не муч мене!
8
(Бо Iсус сказав йому: Вийди, нечистий духу, з цього чоловіка!).
9
Iсус запитав його: Як тебе звати? Той сказав у відповідь: Мене звати Легіон, бо нас багато.
10
І дуже благав Його, щоб не висилав їх із тієї землі.
11
А там біля гір паслося велике стадо свиней.
12
І всі біси попросили Його: Пошли нас у свиней, щоб ми ввійшли в них.
13
Ісус відразу дозволив їм, і нечисті духи вийшли і ввійшли у свиней, і стадо кинулося з кручі в море (а їх було близько двох тисяч) і потонуло в морі.
14
Свинопаси ж утекли й розповіли про це в місті і в селах, і люди вийшли подивитися, що сталося.
15
Приходять вони до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить, одягнений і при своєму розумі; і злякалися.
16
Очевидці ж розповіли їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17
І вони почали благати Його піти з їхніх меж.
18
Коли Він сів у човен, то колишній біснуватий став благати Його, щоб бути з Ним.
19
Та Ісус не дозволив йому, а сказав йому: Іди до своїх додому і розкажи їм, скільки Господь для тебе зробив і як над тобою змилувався.
20
Той пішов і почав розголошувати в Десятимісті, скільки зробив для нього Ісус; і всі дивувалися.
21
Коли Ісус переплив човном назад на той бік, зібралося до Нього багато народу (а Він був біля моря).
22
І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Яір, і, побачивши Його, падає Йому в ноги,
23
і сильно благає Його: Моя донечка при смерті. Якби Ти прийшов і поклав на неї руки, щоб вона одужала й жила!
24
І Iсус пішов з ним. А за Ним ішло багато народу й тіснило Його.
25
І ось одна жінка, у якої дванадцять років була кровотеча
26
і яка чимало настраждалася від багатьох лікарів, витратила все, що мала, і їй стало не краще, а навпаки гірше,
27
почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі й доторкнулася до Його одягу
28
(бо казала в собі: Якщо тільки доторкнуся до Його одягу — одужаю),
29
і в неї відразу висохло джерело крові, і вона відчула в тілі, що одужала від цієї недуги.
30
Ісус, відразу відчувши в Собі, що з Нього вийшла сила, обернувся в натовпі й сказав: Хто доторкнувся до Мого одягу?
31
Його учні сказали Йому: Ти ж бачиш, що Тебе тіснить народ, і кажеш: Хто доторкнувся до Мене?
32
А Він дивився навколо, щоб побачити ту, яка це зробила.
33
Жінка, знаючи, що сталося з нею, зі страхом і тремтінням підійшла, упала перед Ним і розказала Йому всю правду.
34
Та Він сказав їй: Дочко, твоя віра уздоровила тебе. Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.
35
Ще Він говорив, як приходять від начальника синагоги і кажуть: Твоя дочка померла. Навіщо ще турбувати Учителя?
36
Та Ісус, почувши сказані слова, відразу сказав начальнику синагоги: Не бійся, тільки вір.
37
І не дозволив нікому піти з Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.
38
Приходить Він у дім начальника синагоги і бачить сум’яття і тих, що сильно плакали й голосили.
39
І, увійшовши, сказав їм: Що за сум’яття і чому ви плачете? Дівчинка не померла, а спить.
40
І вони сміялися з Нього. А Він, виславши всіх, узяв з Собою батька і матір дівчинки і тих, що були з Ним, і ввійшов туди, де лежала дівчинка.
41
І, взявши дівчинку за руку, сказав їй: Таліфа, кумі! (що в перекладі означає: Дівчинко, кажу тобі: Устань!).
42
І дівчинка відразу встала і почала ходити (бо їй було дванадцять років). І всі були надзвичайно вражені.
43
І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не дізнався, і сказав, щоб дали їй їсти.
← Chapter 4
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 6 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16