Matthew 14

Ukrainian (Івана Хоменка) 1963

← Chapter 13 Jump to: Chapter 15 →

1Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,

2і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”

3Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;

4Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”

5Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.

6Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;

7отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.

8Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”

9І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, –

10тож послав стяти голову Йоанові в темниці.

11Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.

12І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.

13Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.

14А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.

15Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”

16А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”

17Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”

18Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”

19І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям.

20Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.

21Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.

22І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

23І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

24Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.

25О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.

26Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку.

27Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!”

28Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”

29“Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;

30але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”

31Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”

32І як увійшли до човна, вітер ущух.

33А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!”

34І перепливши, прибули в землю генезаретську.

35Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих

36та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.

← Chapter 13 Jump to: Chapter 15 →