bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian (Івана Хоменка) 1963
/
Matthew 22
Matthew 22
Ukrainian (Івана Хоменка) 1963
← Chapter 21
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 23 →
1
Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
2
“Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
3
Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
4
Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
5
Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
6
інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
7
Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
8
Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні.
9
Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
10
Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
11
Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:,
12
і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
13
Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
14
Багато бо покликаних, але вибраних мало.”
15
Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
16
І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
17
Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”
18
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?
19
Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.
20
Він спитав їх: “Чий це образ і напис?”
21
Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”
22
Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
23
Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:
24
“Учителю”, – кажуть, – “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.
25
Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.
26
Так само і другий і третій аж до сьомого.
27
Нарешті, після всіх померла й жінка.
28
Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.”
29
Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.
30
У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.
31
А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:
32
Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!”
33
І чувши це народ, дивувався його навчанню.
34
Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.
35
І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
36
“Учителю, котра найбільша заповідь у законі?”
37
Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
38
це найбільша й найперша заповідь.
39
А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
40
На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”
41
Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:
42
“Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.”
43
Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом,
44
кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
45
Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?”
46
І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.
← Chapter 21
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 23 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28