Hebrews 2

Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →

1Ось чому ми повинні бути дуже уважними до почутого, щоб часом не відпасти.

2Бо якщо слово, сказане ангелами, було певним, і кожний переступ та непослух дістали справедливу відплату,

3то як ми уникнемо її, якщо занедбаємо таке велике спасіння? Воно мало початок у проповіді Господа, і було пітверджене в нас тими, хто його почув.

4А Бог свідчив знаками, і чудами, і різними силами, і роздаванням Святого Духа - за своєю волею.

5Бо не ангелам підпорядкував майбутній світ, про який говоримо.

6Засвідчив же десь хтось, кажучи: Чим є людина, що пам'ятаєш про неї, або людський син, що навідуєшся до нього?

7Ти зробив її не набагато меншою від ангелів, ти увінчав її славою і честю;

8все підкорив ти під її ноги. Коли ж підпорядкував їй усе, то не залишив нічого, що не було б їй не підпорядковане. Тепер же ще не бачимо, щоб їй усе було підпорядковане.

9А бачимо Ісуса, який через терпіння смерти був увінчаний славою і честю, який не набагато був меншим від ангелів, щоб за Божою ласкою зазнати за всіх смерти.

10Бо так і мало бути, що він, - задля якого все і через якого все, який привів багатьох синів до слави, - удосконалив був стражданнями провідника їхнього спасіння.

11Бо і той, що освячує, і ті, що освячуються, - всі від одного. Через це не соромиться називати їх братами,

12кажучи: Сповіщу твоє ім'я моїм братам, серед церкви оспівуватиму тебе.

13І знову: Я буду надіятися на нього. І ще: Ось я і діти, яких мені дав Бог.

14А що діти стали спільниками тіла й крови, то й він став їхнім спільником, щоб своєю смертю знищити того, хто має владу смерти, тобто диявола,

15й визволити тих, які через страх смерти усе життя були підпорядковані рабству.

16Бо не від ангелів приймає, але приймає з Авраамового насіння.

17Тому треба було йому в усьому уподібнитися братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм перед Богом, щоб спокутувати людські гріхи.

18Бо в чому сам постраждав, бувши випробованим, може допомогти й випробовуваним.

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →