Hebrews 9

Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

← Chapter 8 Jump to: Chapter 10 →

1Перший же мав постанови, служби та земну святиню.

2Бо спочатку було збудоване шатро, в якому були і свічник, і стіл, і хліби принесення, що називається святим.

3За другою ж заслоною - шатро, що зветься святе святих,

4що має і золоту кадильницю, і ковчег заповіту, кутий всюди золотом, у якому була золота посудина, що має манну, і палиця Аарона, що розцвіла, і таблиці заповіту.

5Над ним же - херувими слави, що затінюють вівтар, про які нині не час говорити докладно.

6Згідно з установленням, до першого шатра постійно входили священики, щоб виконувати служби;

7до другого - один раз на рік заходив лише архиєрей, - не без крови, яку приносив за себе і за гріхи народу.

8Святий Дух засвідчує це, що шлях до святині ще не відкритий, коли ще стоїть перше шатро.

9Воно - образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви, що не можуть удосконалити сумління того, хто служить,

10що тільки в їжі, напоях, різних обмиваннях, оправдання для тіла, - і залишаються аж до часу виправлення.

11Христос же прийшов як архиєрей майбутніх благ - з більшим, досконалішим, нерукотворним шатром, тобто нетутешнього творення,

12і не з кров'ю цапів і телят, але з власною кров'ю увійшов він один раз до святині та й набув вічного відкуплення.

13Бо якщо кров козлів і телят та попіл телиць, коли покроплять, освячує нечистих на очищення тіла, -

14то наскільки більше кров Христа, який Святим Духом приніс себе незаплямованим Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили живому Богові.

15І тому він є посередником Нового Завіту, щоб через смерть для відкуплення від прогріхів, у першому Завіті, покликані одержали обітницю вічної спадщини.

16Бо де заповіт, там має бути смерть заповітника;

17адже ж заповіт має силу після мертвих, і не має жодної вартости, коли живе заповітник.

18Отож і перший не був освячений без крови.

19Адже Мойсей, проголосивши усі заповіді за законом, усім людям узявши кров цапів і телят разом з водою та червоною вовною, з ісопом та й покропив самі ж оті книги, і весь народ,

20промовляючи: Це кров заповіту, який заповів вам Бог.

21І шатро, і весь посуд для служіння також окропив кров'ю.

22І відтоді все за законом очищується кров'ю, і без кровопролиття не буває відпущення.

23Отож, треба було, щоб образи небесних отак очищалися, а саме небесне - кращими від цих жертвами.

24Бо Христос не ввійшов до рукотворної святині, яка мала вигляд правдивої, але до самого неба, щоб тепер з'явитися перед Божим обличчям за нас.

25І не для того, щоб багато разів приносити себе, як ото архиєрей входить до святого щороку з чужою кров'ю, -

26інакше треба було б йому багато разів терпіти від створення всесвіту. Тепер же з'явився він один раз наприкінці віків, щоб своєю жертвою знищити гріх.

27І так, як установлено людям один раз умерти, а потім суд, -

28так і Христос раз приніс себе, щоб узяти гріхи багатьох; вдруге ж з'явиться не задля гріха, тим, що очікують його [з вірою] на спасіння.

← Chapter 8 Jump to: Chapter 10 →