Romans 11

Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

← Chapter 10 Jump to: Chapter 12 →

1Отож, я запитую: Чи відкинув Бог свій народ? Цілковито ні! Бо і я ізраїлець, з насіння Авраама, з племені Веніямина.

2Не відкинув Бог свого народу, який знав і раніше. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, як він просить Богові на Ізраїля:

3Господи, повбивали твоїх пророків, порозбивали твої вівтарі, а я залишився сам, і шукають моєї душі?

4І що ж каже йому Божа відповідь? - Лишив я собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліно перед Ваалом.

5Так само і тепер лишилася решта - за вибором ласки.

6Якщо ж за ласкою, то не за вчинками, бо тоді ласка вже не була б ласкою. [А коли із вчинків, то це вже не ласка, інакше вчинок уже не вчинок].

7Що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, а вибрані одержали; інші ж затверділи,

8як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: очі, щоб не бачили, вуха, щоб не чули, - аж до нинішнього дня.

9І Давид каже: Хай буде їхня пожива сильцем, пасткою і спокусою - на відплату їм.

10Хай затемніють їхні очі, щоб не бачили, і хай їхня спина завжди буде зігнута!

11Отож, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Бо через їхнє падіння буде спасіння поганам, щоб їх самих роздражнити.

12Якщо ж їхнє падіння є набутком для світу, а їхній занепад - багатство для поган, то наскільки більшою була б їхня повнота!

13Кажу вам, поганам: Оскільки я є апостолом для поган, прославляю моє служіння;

14може, цим роздражню своїх кревних за тілом і спасу кого з них.

15Бо коли їхнє відкинення є примиренням для світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?

16Коли розчин святий, то й тісто святе; а коли корінь святий, то й гілля святе.

17Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, бувши дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливки,

18то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам'ятай, що не ти корінь носиш, але корінь носить тебе.

19Скажеш: Галузки відломлено, щоб я прищепився.

20Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.

21Бо коли Бог не пожалів природних галузок, то він і тебе не пощадить.

22Отже, споглядай Божу ласку і суворість: на тих, що відпали, - суворість, а на тебе - Божа ласка, якщо залишатимешся в ласці; якщо ж ні, то будеш відрубаним.

23Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.

24Бо коли ти, відтятий від оливки, дикої за своєю природою, був проти природи прищеплений до доброї оливки, - то настільки більш ті, що згідно з природою будуть прищеплені до власної оливки?

25Бо не хочу, братове, щоб ви не знали цієї таємниці, - аби не були ви високої думки про себе, - що часткове очерствіння на Ізраїль сталося доти, доки не ввійде повнота поган,

26відтак увесь Ізраїль врятується, як написано: Визволитель прийде з Сіона, відверне безбожність від Якова.

27І ось їм від мене завіт, коли заберу їхні гріхи.

28Згідно з благовістям, вони вороги задля вас; а згідно з обранням, - улюблені задля батьків.

29Адже Божі дарування і покликання не скасовуються.

30Бо як ви колись не корились Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

31так і вони нині спротивилися задля милосердя над вами, щоб і самі були помилувані.

32Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб усіх помилувати.

33О, глибино багатства, премудрости, розуму Божого! Які незбагненні його присуди і недосліджені його дороги!

34Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був дорадником йому?

35Або хто дав йому раніше, щоб воно було віддане?

36Бо все з нього, через нього і для нього! Йому слава навіки. Амінь.

← Chapter 10 Jump to: Chapter 12 →