Romans 9

Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

← Chapter 8 Jump to: Chapter 10 →

1Правду кажу в Христі, не вводжу в оману, як свідчить мені моє сумління у Святім Дусі,

2що я маю великий смуток і безнастанний біль мого серця!

3Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,

4тобто ізраїльців, яким належить синівство, слава, заповіти, законодавство, служба, обітниці.

5Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, який є Богом над усіма - благословенний на віки, амінь.

6Не так воно, щоб Боже слово не збулося. Бо не всі, що від Ізраїля, є Ізраїлем;

7і не всі є дітьми Авраама, які з роду його; але: В Ісаакові буде тобі насіння.

8Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, але діти обітниці вважаються за насіння.

9Бо ось яким було слово обітниці: В той час прийду - і буде в Сарри син.

10І не тільки це, а й Ревека зачала в той самий час від нашого батька Ісаака.

11Ще до їхнього народження, коли вони не зробили ще нічого ні доброго, ні злого, - щоб постанова Божа виявилася у виборі -

12не від діл, але від того, хто закликає, - сказано їй, що старший послужить меншому, -

13згідно з написаним: Якова я полюбив, а Ісава зненавидів.

14Що ж скажемо? Може, в Бога несправедливість? Зовсім ні!

15Бо він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися.

16Отож, це не залежить ні від того, хто хоче, ані від того, хто біжить, але від Бога, який милує.

17Бо Писання каже фараонові: Власне, на те я і поставив тебе, щоб показати на тобі свою силу, щоб прославилося моє ім'я на всій землі.

18Отож, кого хоче, - милує, а кого хоче, - робить черствим.

19А ти кажеш мені: Чому ще докоряє? Бо хто може противитися його волі?

20О людино, хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму Творцеві: Чому зробив ти мене таким?

21І чи не має влади гончар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину для почесного використання, а другу не для почесного?

22Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, приготовані на погибель,

23щоб виказати багатство своєї слави на посудинах милосердя, які раніше приготував був на славу,

24нас, яких прикликав не тільки від юдеїв, а й від поган.

25Як і в Осії каже: Назву не мій народ - моїм народом, а нелюбу - улюбленою.

26І буде: І на місці, де сказано їм: Ви не є моїм народом, - там будуть названі сини живого Бога.

27Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде число синів Ізраїлю, мов пісок у морі, але спасеться останок.

28Бо, довершуючи і скорочуючи, Господь виповнить на землі слово [, слово, що скорочене в справедливості].

29Так, як це передбачав Ісая: Якби Господь Саваот не лишив нам насіння, ми стали б, як Содом, і уподібнилися б до Гомори.

30Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягнули праведність, - ту праведність, що від віри;

31а Ізраїль, що шукав закону праведности, не осягнув закону праведности.

32Чому? Бо шукали не з віри, але з діл [закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,

33як ото написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у нього, не буде посоромлений.

← Chapter 8 Jump to: Chapter 10 →