Romans 8

Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

← Chapter 7 Jump to: Chapter 9 →

1Отже, немає нинi нiякого осуду тим, котрi у Христi Iсусi живуть не за плоттю, але за духом.

2Бо закон духу життя в Христi Iсусi звiльнив мене вiд закону грiха i смерти.

3А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобi плотi грiховної в жертву за грiх i осудив грiх у плотi,

4щоб виправдання закону здiйснилося в нас, якi живуть не за плоттю, а за духом.

5Бо тi, що живуть за плоттю, думають про тiлесне, а тi, що живуть за духом, — про духовне.

6Помисли плотськi є смерть, а помисли духовнi — життя i мир,

7тому що помисли плотськi є ворожнеча проти Бога; бо законовi Божому не пiдкоряються, та й не можуть.

8Тому тi, що живуть за плоттю, Боговi догодити не можуть.

9Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тiльки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той i не Його.

10А коли Христос у вас, то тiло мертве для грiха, але дух живий для праведности.

11Якщо ж Дух Того, Хто воскресив iз мертвих Iсуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить i вашi смертнi тiла Духом Своїм, який живе в вас.

12Отже, браття, ми не боржники плотi, щоб жити за плоттю;

13бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте дiла плотськi, то живi будете.

14Бо всi, кого Дух Божий водить, є Божi сини.

15Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»

16Цей самий Дух свiдчить духовi нашому, що ми — дiти Божi.

17А якщо дiти, то i спадкоємцi, спадкоємцi Божi, спiвспадкоємцi ж Христу, коли тiльки з Hим страждаємо, щоб з Hим i прославитися.

18Бо гадаю, що нинiшнi тимчасовi страждання нiчого не вартi порiвняно з тiєю славою, яка вiдкриється в нас.

19Бо створiння з надiєю чекає з’явлення синiв Божих,

20тому що створiння пiдкорилося суєтi не добровiльно, а з волi того, хто його пiдкорив, у надiї,

21що й саме створiння буде визволене вiд рабства зотлiння на свободу слави дiтей Божих.

22Бо знаємо, що всi iстоти разом стогнуть i мучаться донинi;

23i не тiльки вони, але й ми самi, маючи початок Духа, i ми самi в собi стогнемо, чекаючи усиновлення, вiдкуплення тiла нашого.

24Бо ми спаслися в надiї. Hадiя ж, коли бачить, не є надiєю; бо коли хто бачить, то чого йому i надiятися?

25Але, коли надiємось на те, чого не бачимо, тодi чекаємо в терпiннi.

26Також i Дух пiдкрiплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зiтханнями невимовними.

27А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Вiн заступається за святих iз волi Божої.

28До того знаємо, що тим, якi люблять Бога, покликаним з Його волi, усе сприяє для добра.

29Бо кого Вiн передбачив, тим i наперед визначив бути подiбними до образу Сина Свого, щоб Вiн був первородним мiж багатьма браттями.

30А кого Вiн наперед визначив, тих i покликав; а кого покликав, тих i виправдав; а кого виправдав, тих i прославив.

31Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?

32Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всiх нас, як з Hим не дарує і нам всього?

33Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх.

34Хто осуджує? Христос Iсус помер, але й воскрес: Вiн i праворуч Бога, Вiн i пiклується за нас.

35Хто вiдлучить нас вiд любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гонiння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано:

36«За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення».

37Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.

38Бо я певний, що нi смерть, нi життя, нi ангели, нi початки, нi сили, нi теперiшнє, нi майбутнє,

39нi висота, нi глибина, анi iнше яке створiння не зможе вiдлучити нас вiд любови Божої, що в Христi Iсусi, Господi нашому.

← Chapter 7 Jump to: Chapter 9 →