Deuteronomy 1

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

Jump to: Chapter 2 →

1Ось слова, що їх промовляв Мойсей до всього Ізраїля за Йорданом, в Араві, на рівнині навпроти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном і Гецеротом та Ді-Загавом.

2На відстані одинадцяти днів шляху від Хорива, по дорозі від гори Сеїр до Кадеш-Барнеа.

3Сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця, повідав Мойсей синам Ізраїля все, що заповідав йому Господь для них.

4Після того, як здолав Сигона, царя аморейського, котрий жив у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, котрий жив у Аштароті, в Едреї.

5За Йорданом, на землі моавській, почав Мойсей розтлумачувати Закон цей, і сказав:

6Господь, Бог наш, говорив нам у Хориві і сказав: Досить вам жити на горі оцій;

7Оберніться і рушайте: йдіть до гори амореїв й усіх сусідніх місцин на рівнини, на пагорби й у долини, на південь і берегом моря, до землі ханаанців і до Ливану, навіть до річки великої, річки Єфрат.

8Ось, Я даю вам землю, йдіть, володійте землею, котру Господь з присягою обіцяв дати батькам вашим Авраамові, Ісаакові та Якові, їм і нащадкам їхнім.

9І я сказав вам того часу: Не можу один носити вас;

10Господь, Бог ваш, розмножив вас, ви нині численні, мов зорі небесні.

11Господь, Бог батьків ваших, розмножить вас тисячократно супроти того, скільки вас тепер, і благословить вас, як Він обіцяв вам;

12То як же мені одному носити тягарі ваші, тяготи ваші і суперечки ваші?

13Виберіть собі відомих у колінах ваших мужів мудрих, розумних, і я поставлю їх урядувати над вами.

14Ви відповідали мені і сказали: Добру справу радиш ти вчинити для нас.

15І взяв я чільників з колін ваших, мужів мудрих і відомих, і поставив їх старшинами над вами, тисяцькими, сотниками, п’ятдесяцькими й десяцькими і наглядачами для колін ваших.

16І наказав я суддям вашим того часу, говорячи: Вислуховуйте справи братів ваших і судіть справедливо, кожну людину і брата її, і захожого, з нею.

17Не зважайте на особу в суді, ви маєте слухати малого, як великого: не бійтеся особи людської; бо суд – справа Божа, а діло, котре для вас заважке, доносьте до мене, і я вислухаю його.

18І дав я вам того часу настанови про все, що належить вам чинити.

19І коли рушили ми від Хорива і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, котру ви бачили, на шляху до гір аморейських, як наказав Господь, Бог наш, і прийшли до Кадеш-Барнеа.

20І сказав я вам: Ви прийшли до гори аморейської, котру Господь, Бог ваш, дає нам.

21Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі землю оцю, йди, візьми її у володіння, як говорить тобі Господь, Бог батьків твоїх, не бійся і не жахайся.

22Але ви всі підійшли до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони дослідили нам землю і дали нам знати, якою дорогою нам рухатися, і в які міста нам простувати.

23Слово це мені сподобалося, і я взяв із вас дванадцять чоловіків, по одному чоловікові від кожного коліна.

24Вони пішли, зійшли на гору, і дісталися до долини Ешкол, і оглянули її.

25І взяли в руки свої плодів землі, й принесли нам, і повідали нам, і сказали: Добра земля, котру Господь, Бог наш, дає нам.

26Але ви не пішли, а повстали супроти заповіді Господа, Бога вашого.

27І ремствували у шатрах ваших, і говорили: Господь, з ненависті до нас, вивів нас із землі єгипетської, щоб віддати нас до рук амореїв і винищити нас.

28Куди ми підемо? Браття наші розслабили серце наше, говорячи: Народ той численніший і вищий від нас, міста там великі і укріплені до небес, та й синів Енакових бачили ми там.

29І я сказав вам: Не страхайтеся і не бійтеся їх,

30Господь, Бог ваш, Який простує перед вами, Він буде змагатися за вас, як Він те вчинив для вас у Єгипті, перед очима вашими.

31І в пустелі оцій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як чоловік носить сина свого, всіма шляхами котрі ви проходили, до приходу вашого на оце місце.

32Але й при цьому ви не вірили Господові, Богові вашому,

33Котрий ішов перед вами шляхом у вогні – шукати вам місце, де поставити вам шатра вночі, щоб підказувати вам дорогу, якою вам рухатися, а вдень у хмарині.

34І Господь почув слова ваші, і розгнівався, і присягнувся, говорячи:

35Ніхто із чоловіків оцих, із цього лихого роду, не побачить доброї землі, котру Я клявся дати батькам вашим.

36Тільки Калев, син Єфуннеїв, побачить її, йому дам Я землю, котрою він ходив, і синам його, за те, що він підкорявся Господові.

37І на мене розгнівався Господь за вас, говорячи: І ти не увійдеш туди.

38Ісус, син Навинів, котрий при тобі, він увійде туди; його настанови, бо він введе Ізраїля у володіння нею.

39Діти ваші, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич ворогам, і сини ваші, котрі не знали того дня ні добра, ані зла, вони увійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею.

40А ви повертайте в пустелю по шляху до Червоного моря.

41І ви відповідали тоді і сказали мені: Згрішили ми перед Господом, підемо і станемо на прю, як наказав нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожний бойовим оружжям своїм, і поклали собі зійти на гору.

42Але Господь сказав мені: Скажи їм: Не виходьте й не бийтеся, тому що немає Мене серед вас, щоб не винищили вас вороги ваші.

43І я говорив вам, але ви не дослухалися і повстали супроти заповіді Господньої, і з упертости своєї зійшли на гору.

44І виступили супроти вас амореї, що жили на горі тій, і переслідували вас так, як роблять бджоли, і винищували вас на Сеїрі до самої Хорми.

45І повернулися ви, і плакали перед Господом; але Господь не почув зойку вашого і не розрадив вас.

46І пробули ви в Кадеші багато днів, стільки днів, скільки ви там були.

Jump to: Chapter 2 →