Deuteronomy 9

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 8 Jump to: Chapter 10 →

1Слухай, Ізраїлю: Ти зараз рушаєш за Йордан, щоб оволодіти народами, котрі значніші і сильніші від тебе, з містами великими, що укріплені під самісіньке небо.

2Народом численним і високим на зріст, дітей Енакових, про котрих ти знаєш і чув: Хто стане супроти велетнів?

3Тож знай нині, що Господь, Бог твій, йде перед тобою, мов огонь, що поглинає; Він буде винищувати їх і скидати їх перед лицем твоїм, і ти проженеш їх, і вигубиш їх незабаром, як говорив тобі Господь.

4Коли буде проганяти їх Господь, Бог твій, від тебе, не говори в серці своєму, що за праведність мою привів мене Господь оволодіти землею цією, і що за безчестя народів цих Господь проганяє їх від тебе.

5Не за праведність твою і не за правоту серця твого простуєш ти успадкувати землю їхню; але за безчестя народів сих Господь, Бог твій, проганяє їх від тебе, і щоб дотриматися слова, котрим присягався Господь батькам твоїм Авраамові, Ісаакові та Якові.

6А тому знай, що не за праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі оволодіти цією щедрою землею; бо ти є народ твердошиїй.

7Пам’ятай, не забудь, скільки ти дратував Господа, Бога твого, в пустелі: від самісінького того дня, як ти вийшов із Єгипетської землі, і до самого виходу вашого на оце місце, ви повставали супроти Господа.

8І під Хоривом ви дратували Господа і прогнівили Господа, аж так, що хотів винищити вас,

9Коли я зійшов на гору, щоб узяти скрижалі кам’яні, скрижалі Заповіту, котрий склав Господь з вами, і пробув на ній сорок днів і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив.

10І дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, написані Божим пальцем, а на них усі слова, котрі вирік вам Господь на горі з осердя вогню в день зібрання;

11А по закінченні сорока днів і сорока ночей дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, скрижалі Заповіту;

12І сказав мені Господь: Підведися, рушай швидше звідси, бо розбестився народ твій, котрого ти вивів з Єгипту; швидко відхилилися вони від шляху, котрий Я заповідав їм; вони вилили собі ідола.

13І сказав мені Господь: Бачу народ сей, ось він народ твердошиїй.

14Залиши Мене самотою, і Я винищу їх, і зітру їхнє ймення під небом; а від тебе виведу народ, котрий буде сильніший і численніший від них.

15Я обернувся і зійшов з гори, а гора горіла вогнем; дві скрижалі Заповіту були в обидвох руках моїх.

16І бачив я, що ви згрішили супроти Господа, Бога вашого, вилили собі бичка, квапливо відхилилися од шляху, котрого триматися заповідав вам Господь;

17І взяв я обидві скрижалі, і кинув їх геть із рук моїх, і розбив їх перед очима вашими.

18І, припавши до землі перед Господом, я молився, як передніше, сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за гріхи ваші, котрими ви згрішили, учинивши зло перед очима Господа і роздратувавши Його.

19Тому що я страхався гніву і люті, котрими Господь виповнився на вас і хотів вигубити вас. Але й цього разу послухав мене Господь.

20І на Аарона вельми розгнівався Господь і хотів його погубити. Але я молився і за Аарона о тім часі.

21А гріх ваш, котрого ви учинили, – бичка, я взяв, спалив його вогнем, розбив його, і перетер його так, що став дрібненьким, як тлін, і кинув я сей порох у потік, що збігав з гори.

22І в Тавері, в Массі і в Ківрот-Гаттааві ви гнівили Господа.

23І коли посилав вас Господь із Кадеш-Барнеа, говорячи: Рушайте, заволодійте землею, котру Я даю вам, то ви повстали супроти настанов Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухали голосу Його.

24Ви були непокірні Господові від того дня, як я спізнав вас.

25І, припавши до землі перед Господом, я благав сорок днів і сорок ночей, в котрі я молився; тому що Господь сказав, що погубить вас.

26І молився я до Господа, і сказав: Володарю Господе, не погуби народу Твого і спадщини Своєї, котрого Ти вивільнив потугою Своєю, котрого вивів Ти з Єгипту рукою сильною.

27Пригадай служників Твоїх Авраама, Ісаака і Якова; не зважай на упертість народу цього і на безчестя його, і на гріхи його.

28Щоб ті, котрі живуть на тій землі, звідки Ти вивів нас, не сказали: Господь не міг ввести їх на землю, котру обіцяв їм, і, тому що ненавидить їх, вивів Він їх, щоб умертвити їх в пустелі.

29А вони Твій народ і Твій спадок, котрого Ти вивів з Єгипетської землі силою Твоєю великою і раменом Твоїм високим.

← Chapter 8 Jump to: Chapter 10 →