Joshua 9

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 8 Jump to: Chapter 10 →

1Зачувши це, всі царі, котрі за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі Великого моря, поблизу Ливану, хеттеї, амореї, ханаанеї, періззеї, хіввеї і євусеї,

2Зібралися разом, щоб однодушно змагатися з Ісусом та Ізраїлем.

3Але мешканці Ґівону, почувши, що Ісус учинив з Єрихоном і Аєм,

4Застосували хитрість: пішли, як посланці, і поклали старі мішки на віслюків своїх і старі, потерті та залатані бурдюки вина;

5І взуття на їхніх ногах було старе й залатане, і одежа на них благенька, і весь подорожній хліб їхній був сухий і запліснявілий.

6Вони прийшли до Ісуса у стан ізраїльський в Ґілґал і сказали йому і всім ізраїльтянам: З вельми далекої землі ми прийшли; отож склади з нами угоду на спілку.

7А ізраїльтяни сказали хіввеям: Можливо, ви мешкаєте поблизу від нас? Як нам скласти з вами спілку?

8Вони сказали Ісусові: Ми служники твої. Ісус сказав їм: Хто ви і звідки прийшли?

9Вони сказали йому: З вельми далекої землі прийшли слуги твої у ймення Господа, Бога твого; бо ми чули славу Його і все, що Він у Єгипті вчинив,

10І все, що Він учинив двом царям аморейським, котрі по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, і Оґові, цареві башанському, котрий мешкав у Аштароті.

11Чуючи це, старшини наші і всі мешканці нашої землі сказали нам: Візьміть до рук ваших хліба на дорогу, і рушайте назустріч їм, і скажіть їм: Ми – служники ваші; тож складіть з нами угоду на спілку.

12Цей хліб наш із домів наших ми взяли ще теплим того дня, коли рушали до вас; а тепер ось, він зробився сухим і запліснявів.

13І оці бурдюки з вином, котрі ми виповнили новими, ось, порвалися, і оця одежа наша, і взуття наше зробилося благеньким від вельми далекої дороги.

14Чоловіки взяли їхні харчі, а до Господа не звернулися.

15І склав Ісус з ними угоду про мир, і поклав з ними умову в тому, що він збереже їм життя; і присягнулися їм старшини громади.

16А за три дні, як підписали вони угоду з ними на спілку, почули, що вони сусіди і живуть близенько від них.

17Бо сини Ізраїля, вирушивши в дорогу, прийшли в міста їхні третього дня; а міста їхні були: Ґівон, Кефіра, Беерот і Кір’ят-Єарім.

18Сини Ізраїля не понищили їх, тому що старшини громади присягалися їм Господом, Богом Ізраїля. За все це громада Ізраїлева заремствувала на старшин.

19Усі старшини сказали всій громаді: Ми присягалися їм Господом, Богом Ізраїля, а тому не можемо торкнутися до них;

20А ось, що учинимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, котрою ми присягалися їм.

21І сказали їм старшини: Нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для усієї громади. І вчинила вся громада так, як сказали їм старшини.

22Ісус прикликав їх і сказав: Для чого ви обдурили нас, сказавши: Ми вельми далеко від вас, в той час, як ви мешкаєте близько від нас?

23За це прокляті ви! І завжди будете рабами: рубатимете дрова і черпатимете воду для дому Бога мого!

24У відповідь вони сказали Ісусові: Почули ми, раби твої, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, слузі Своєму, дати вам всю землю і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами; а тому ми вельми боялися, щоб ви не позбавили нас життя; і вчинили отак.

25Тепер ось ми в руці твоїй. Як ліпше і справедливіше тобі видається вчинити з нами, так і вчини.

26І вчинив з ними так: відхилив од них руку синів Ізраїля, і вони не умертвили їх;

27І призначив того дня Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для громади і для жертовника Господнього, – навіть донині, на місці, яке вибере Господь.

← Chapter 8 Jump to: Chapter 10 →