Proverbs 7

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 6 Jump to: Chapter 8 →

1Сину мій! Бережи слова мої, і заповіді сховай у себе.

2Бережи заповіді мої і живи, і повчання моє, мов зіницю очей твоїх.

3Прив’яжи їх на пальці твої, напиши їх на скрижалях серця твого.

4Скажи мудрості: Ти сестра моя! І розум назви рідним твоїм,

5Щоб вони берегли тебе від дружини іншого, від чужинки, котра мовить м’якенькі слова свої.

6Ось, одного разу дивився я у вікно дому мого, через грати мої,

7І побачив серед недосвідчених, помітив серед юнаків нерозумного молодика,

8Що переходив майдан поблизу наріжжя його, – він простував до оселі її,

9У сутінки вечорового дня, в нічній темряві і в морок.

10І ось, назустріч йому – жінка, у шатах розпусниці, з підступним серцем,

11Галаслива і нахабна; ноги її не живуть у домі її;

12То на вулиці, то на майданах, біля кожного рогу вона підступно чатує.

13Вона схопила його, цілувала його і з безсоромним обличчям казала йому:

14Мирна пожертва у мене; сьогодні я звершила обітниці мої;

15Тому й вийшла тобі назустріч, щоб відшукати тебе, – і знайшла тебе.

16Килимами я вистелила постіль мою, барвистими тканинами єгипетськими;

17Опочивальню мою напахтила миром, алое і корицею.

18Зайди, будемо насолоджуватися ніжністю до ранку, уп’ємося любов’ю;

19Тому що чоловіка немає вдома; він вирушив у далеку мандрівку;

20Гаманець срібла узяв із собою; прийде додому за дня, коли буде повний місяць.

21Звабила його велемовством ласкавих слів, облесливістю своїх уст оволоділа ним.

22Тієї ж миті він пішов за нею, як віл іде на заріз, і як олень на постріл,

23Аж доки стріла не прониже печінки його; мов пташка кидається в сільце і не знає, що воно – на погибель її.

24Отож, дітоньки, слухайте мене, і зважайте на слова уст моїх.

25Нехай не схиляється серце твоє до її шляху, не блукай стежками її;

26Тому що багатьох вона покинула в ранах, і багато мужніх убила вона;

27Дім її – шляхи в пекло, що ведуть до внутрішніх осель смерти.

← Chapter 6 Jump to: Chapter 8 →