Genesis 24 — Ukrainian (Івана Хоменка) 1963

7Господь, Бог неба, який вивів мене з дому мого батька та з мого рідного краю, і який говорив до мене та клявсь мені словами: "Потомству твоєму дам я цю землю", - він пошле свого ангела перед тобою і візьмеш звідтіля жінку моєму синові.

8А як жінка не захоче йти з тобою, то ти будеш вільний від тієї клятви, що нею мені поклявся. Тільки сина мого туди не повертай!"

9І поклав слуга руку свою під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тому ділі.

10По тому взяв слуга десять верблюдів з-поміж верблюдів свого пана й вирушив у дорогу; з найліпшим, що лиш було в його пана знявсь він і рушив у дорогу в Арам Нагараїм, у місто Нахора.

11І поставив він верблюдів поза містом біля криниці надвечір, коли жінки виходять брати воду,

12та й мовив: "Господи Боже мого пана Авраама! Пощасти мені сьогодні, молю, і вчини милость моєму панові Авраамові.

13Ось я стою коло джерела води; дочки горожан виходять брати воду.

14Нехай дівчина, якій я скажу: "Нахили, з ласки, твій жбан, щоб я напився", а вона скаже: "Пий! Я ще й верблюдів твоїх понапуваю", - буде та, що її ти призначив слузі твоєму Ісаакові, і я по тому знатиму, що ти вчинив милость із моїм паном."

15Тож і сталося, що він ще й не скінчив говорити, як ось виходить із жбаном на своїх плечах Ревека, що народилась у Бетуела, сина Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата.

16Була то дівчина прегарна з виду, незаймана, ні мужа ще не знала. Тож зійшла вона до джерела і, набравши повний жбан води, вийшла нагору.

17Слуга побіг їй назустріч та й мовив: "Дай мені, з ласки своєї, трохи напитися з твого жбану!"

18А вона: "Пий, добродію!" І спустила хутенько жбан на свою руку й дала йому напитися.

19Як же скінчила його напувати, каже: "Я ще і твоїм верблюдам начерпаю, поки не нап'ються."

20І скоро випорожнила свій жбан у пійло, побігла знову до криниці, щоб набрати води, і налляла всім його верблюдам.

21А чоловік придивлявся до неї мовчки, цікавий знати, чи пощастить йому Господь у дорозі, чи ні.

22Коли ж верблюди перестали пити, взяв чоловік золоту каблучку, вагою пів шекля, та дві запинки їй на руки, вагою десять шеклів золота,

23і спитав: "Чия ти дочка? Скажи мені, будь ласка, чи є в домі твого батька місце для нас переночувати?"

24Вона ж йому відповіла: "Я дочка Бетуела, сина Мілки, якого вона Нахарові вродила."

25Далі сказала йому: "Є в нас доволі й соломи й паші, та й місця переночувати."

26Тут чоловік схилив голову й, поклонившись Господеві,

27мовив: "Благословен Господь Бог пана мого Авраама, що не відмовив милости своєї і вірности своєї моєму панові! Мене ж Господь привів до дому братів мого пана."

28Побігла дівчина й оповіла в хаті матері своєї, що сталося.

29Був же в Ревеки брат, на ім'я Лаван. Метнувся Лаван до чоловіка надвір, до джерела.

30Як тільки він побачив каблучку й запинки на руках у своєї сестри та як почув слова Ревеки, сестри своєї, мовляв, ось так говорив чоловік до мене, то прийшов він до чоловіка, який стояв ще при джерелі коло верблюдів,

31і мовив: "Увійди, благословенний Господом! Чого стоїш надворі? Я ж напоготовив господу й місце для верблюдів."

32Увійшов цей чоловік у господу, а він (Лаван) порозвантажував верблюдів, дав соломи й корму верблюдам, та й води помити ноги його й людей, що були з ним.

33По тому поставив перед ним їжу. але той сказав: "Не їстиму, поки не оповім своєї справи." Лаван же відрік: "Говори."

34Він і заговорив: "Я слуга Авраама.

35Господь поблагословив вельми мого пана й він зробився великим; Господь дав йому овець і худоби, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів та ослів.

36Та й Сара, жінка мого пана, як була вже старенька, вродила сина моєму панові, й цей дав йому все, що було його.

37І заприсягнув мене мій пан, кажучи так: "Не візьмеш жінки синові моєму з дочок ханаанян, що в їхнім краю я проживаю,

38а тільки підеш у господу батька мого й до роду мого та й візьмеш жінку моєму синові".

39Тоді сказав я до свого пана: "А може та жінка не піде за мною?"

40Та він мені відповів: "Господь, перед яким я ходжу, пошле ангела свого з тобою і пощастить твоїй дорозі; і ти візьмеш жінку синові моєму з мого роду й з господи батька мого.

41Тоді ти будеш вільний від присяги мені, коли підеш до мого роду; і коли вони тобі її не дадуть - тоді ти будеш вільний від присяги мені".

42От і прибув я нині до джерела й мовив: "Господи Боже мого пана Авраама! Покажи, благаю, чи доброзичиш ти мені в дорозі, що її оце верстаю.

43Ось я стою коло джерела води: нехай та дівчина, що вийде брати воду, і якій я скажу: "Дай мені, будь ласка, трохи води напитися з твого жбану",

44а вона до мене скаже: "І ти пий, і ще твоїм верблюдам начерпаю" - нехай вона буде та жінка, що її Господь призначив для сина мого пана".

45Ще не скінчив я й говорити сам до себе, аж ось виходить Ревека з своїм жбаном на плечі; спустилась до джерела й набрала води, а я тут до неї і кажу: "Дай мені, будь ласка, напитися!"

46Зняла вона хутенько свій жбан з-над себе й каже: "Пий, я і твоїх верблюдів теж понапуваю". Тож напивсь я, а вона понапувала й верблюдів.

47Тоді я її спитав: "Чия ти дочка?" Вона ж відповіла: "Дочка я Бетуела, сина Нахора, якого вродила йому Мілка". Тоді я наклав їй на ніс каблучку й запинки на її руки,

48та й схилив я голову і, поклонившись лицем Господеві до землі, благословив Господа Бога мого пана Авраама, що привів мене певною дорогою взяти дочку брата мого пана для його сина.

49А тепер, коли ви хочете зробити моєму панові честь і шану, повідайте мені, а коли ні, то дайте знати, щоб звернув або праворуч, або ліворуч."

50Лаван же й Бетуел у відповідь сказали: "Від Господа пішло це діло. Не можемо тобі нічого сказати.

51Оце Ревека перед тобою. Візьми (її) і йди, і нехай вона буде жінкою синові твого пана, як це присудив Господь."

52Коли слуга Авраама почув ці слова, поклонився аж до землі Господеві,

53і вийняв слуга золоті та срібні речі й одежу й дав Ревеці; а братові й матері її дав коштовні подарунки.

54І їли вони й пили, він і ті люди, що були з ним, та й переночувавши, встали вранці; тож він каже: "Пустіте мене до мого пана."

55Однак її брати й мати сказали: "Нехай побуде з нами дівчина ще кілька днів, з десять, а потім піде."

56Він же відповів їм: "Не баріть мене. Пощастив Господь моїй дорозі, тож і ви пустіте мене, нехай піду до свого пана."

57Вони ж сказали: "Прикличмо дівчину й її саму спитаймо."

58Тож прикликали Ревеку й кажуть до неї: "Чи підеш ти з цим чоловіком?" А вона відповіла: "Піду!"

59І відпустили Ревеку, сестру свою з її нянькою, та й Авраамового слугу з його людьми.

60При тому поблагословили вони Ревеку і промовили: "Ой ти, сестрице наша, стань тьмою тисяч: Нехай твоє потомство займе ворота своїх ворогів!"

61І вибралася Ревека зо слугинями своїми, і сівши на верблюдів, поїхали вони за чоловіком; отак узяв слуга Ревеку й пустився в дорогу.

62А Ісаак прийшов був тоді з дороги до криниці Лахаї-Рої, бо він жив у краї Негев.

63Раз вийшов Ісаак підвечір пройтися в полі. Підвів свої очі й бачить - ось ідуть верблюди.

64Ревека також підняла очі й, побачивши Ісаака, зійшла з верблюда,

65та й каже до слуги: "Хто то цей чоловік, що йде полем нам назустріч?" Слуга ж відрік: "То мій пан." Тоді вона взяла намітку та й накрилась.

66І розповів слуга Ісаакові все, що вчинив був.

67Тоді ввів її Ісаак у шатро Сари, своєї матері, і взяв він Ревеку та й стала вона йому за жінку. Він же полюбив її, і було це для нього розрадою після смерти матері своєї.