bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian (Івана Хоменка) 1963
/
Genesis 37
Genesis 37
Ukrainian (Івана Хоменка) 1963
← Chapter 36
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 43
Chapter 44
Chapter 45
Chapter 46
Chapter 47
Chapter 48
Chapter 49
Chapter 50
Chapter 38 →
1
Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю.
2
Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами - а був він ще хлопець - із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки.
3
Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу.
4
Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.
5
А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його.
6
Каже їм: "Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені:
7
сниться мені, оце в'яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму."
8
То й кажуть до нього брати: "Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами?" І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова.
9
Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: "Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені."
10
І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: "Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі?"
11
Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам'ятав собі те.
12
Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.
13
А Ізраїль сказав до Йосифа: "Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них." Він же відповів йому: "Я тут."
14
І сказав батько до нього: "Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку." Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем.
15
Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: "Чого шукаєш?"
16
Він же відрік: "Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть?"
17
А чоловік відповів: "Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан." І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.
18
Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.
19
Тож казав один до одного: "Он іде той сновида!
20
Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: - лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів."
21
Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, - сказавши: Не вбиваймо життя!
22
Далі Рувим сказав до них: "Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте." Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.
23
І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому,
24
взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній.
25
І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать - аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.
26
Тоді каже Юда до своїх братів: "Що нам з того, що вб'ємо нашого брата й прикриємо його кров?
27
Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло." І послухали його брати.
28
Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.
29
Тоді повернувся Рувим до ями - аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж,
30
і, прийшовши до братів, каже: "Хлопця немає, а я - куди піду?"
31
І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові,
32
і послали квітчасту одежу батькові з словами: "Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні."
33
Пізнав він її і сказав: "Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа!"
34
Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго.
35
Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: "Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу." І плакав за ним його батько.
36
А мідіяни продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, двірському вельможі фараона, начальникові варти.
← Chapter 36
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 43
Chapter 44
Chapter 45
Chapter 46
Chapter 47
Chapter 48
Chapter 49
Chapter 50
Chapter 38 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50