Matthew 13

Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →

1Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;

2і зібралися коло Нього численні юрби; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.

3Він багато говорив їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.

4І як він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та видзьобали його.

5Інше впало на кам'яний ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі;

6а як зійшло сонце, вигоріло і, не маючи кореня, всохло.

7Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.

8Інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто разів, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.

9Хто має вуха, [щоб слухати,] нехай слухає.

10Підійшовши, учні сказали Йому: Чому ти говориш до них притчами?

11А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.

12Бо хто має, тому дасться, і матиме понад міру; а хто не має, то й те, що має, відбереться від нього.

13Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, - не чують і не розуміють;

14і збувається в них пророцтво Ісаї, який каже: Слухом почуєте, та не будете розуміти, і, дивлячись, завважите, та не будете бачити.

15Бо огрубіло серце в цього народу, і вухами недочувають, і свої очі зажмурили, щоб не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, аби Я зцілив їх.

16Ваші ж очі щасливі, бо бачать, і ваші вуха, бо чують;

17щиру правду кажу вам, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.

18Отже, послухайте притчу про сіяча.

19До кожного, що слухає слово Царства і не розуміє, приходить лукавий і забирає посіяне в його серці; це те, що сіяне при дорозі.

20А посіяне на на кам'янистому - це той, що слухає слово і негайно з радістю його приймає,

21але не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настає скрута або переслідування через слово, він швидко спокушується.

22Посіяне в тернях - це той, що слухає слово, але клопоти світу та омана багатства глушать те слово і воно лишається без плоду.

23А посіяне в добру землю - це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід - один родить у сто разів більше, один у шістдесят, один у тридцять.

24Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до того, хто сіє добре насіння на своїм полі.

25Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці та й пішов.

26А як зійшло збіжжя і дало плід, тоді з'явився і кукіль.

27Прийшли слуги господаря і сказали Йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?

28А Він сказав ім: Ворожа людина це зробила. І кажуть Йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?

29Він же сказав: Ні, бо, вириваючи кукіль, щоб ви часом не повиривали з ним пшениці.

30Залиште, щоб росло і те, й те разом до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та зв'яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю складіть до моєї клуні.

31Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла та й посіяла на своїм полі;

32воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні і гніздяться на його гілках.

33Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок борошна, доки все не вкисне.

34Це все казав Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не казав,

35щоб збулося сказане пророком, що промовляє: Відкрию уста мої в притчах, виявлю сховане від початку світу.

36Залишивши натовп, прийшов до хати. І приступили до Нього учні Його, кажучи: Роз'ясни нам притчу про польовий кукіль.

37Він же, відповідаючи, сказав: Той, що посіяв добре насіння, - це Син Людський,

38а поле - це світ; добре ж насіння - це сини Царства; кукіль посіяв, - це диявол; жнива - це кінець світу; а женці - це ангели.

40Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу;

41Син Людський пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,

42і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.

43Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Батька свого. Хто має вуха, нехай слухає.

44Царство Небесне подібне до скарбу, схованого на полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радости йде та продає все, що має, й купує те поле.

45Ще Царство Небесне подібне до людини - купця, що шукає гарних перлин:

46знайшовши ж одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.

47Царство Небесне подібне також до невода, вкиненого в море, що назбирав усякої всячини,

48якого, коли він наповниться і витягнуть його на берег, сівши, виберуть усе добре до посудин, а погане викинуть геть.

49Так буде при кінці світу: вийдуть ангели і відлучать злих з-поміж праведних,

50який людина у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.

51[Каже їм Ісус: ] Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.

52Він же сказав їм: Задля цього кожний книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, що видобуває зі своєї скарбниці нове й старе.

53Коли скінчив Ісус ці притчі, пішов звідти.

54Прийшовши до своєї батьківщини, навчав їх у їхній синаґозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сили?

55Хіба Він не Син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон, і Юда?

56Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?

57Обурювались ним. Ісус же сказав їм: Пророк не має шани тільки в своїй батьківщині та в своїй хаті

58І не зробив там багатьох див через їхнє невірство.

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →