Matthew 15

Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

← Chapter 14 Jump to: Chapter 16 →

1Тоді приступають до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалима й кажуть:

2Чому твої учні переступають Завіти предків: не миють своїх рук, коли їдять хліб.

3А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?

4Адже Бог сказав: Шануй батька та матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай буде скараний на смерть.

5А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би Я міг допомогти вам, є дар для Бога;

6тож може й не шанувати свого батька [чи матері]. Так і ви - задля ваших передань паплюжите заповідь Божу.

7Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:

8Цей народ [наближається до Мене своїми устами,] губами шанує Мене, серце ж їх далеко від Мене;

9даремно ж шанують Мене, навчаючи людських заповідей.

10Закликавши юрбу, сказав їм: Слухайте й розумійте:

11не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.

12Тоді учні, приступивши, кажуть йому: Чи не знаєш, що фарисеї, почувши слово, спокусилися?

13Він же у відповідь сказав: Кожна рослина, якого не насадив мій Небесний Батько, буде викорінений.

14Облиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпець веде сліпця, обидва впадуть у яму.

15У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.

16Ісус же відповів: То й досі ви без розуміння?

17Не розумієте, що все, що входить в уста, іде до живота і випадає з відходами?

18А те, що виходить з уст, виходить із серця, та оскверняє людину.

19Бо з серця виходять лукаві думки, убивства, перелюби, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, хули.

20Це те, що опоганює людину; їсти ж невмитими руками - не опоганює людини.

21Вийшовши звідти, Ісус попрямував до околиць Тира й Сидона.

22Жінка-хананейка з тих околиць вийшла і кричала, кажучи: Господи, Сину Давидів, змилосердись наді мною; бо мою дочку тяжко мучить біс.

23Він не відповів їй жодним словом. Підійшли Його учні та почали благати Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.

24Він сказав у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.

25Та ж підійшла, вклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені.

26А Він у відповідь сказав: Негаразд відбирати хліб у дітей і давати щенятам.

27Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять кришки, що падають зі столу їхніх панів.

28Тоді Ісус відповів їй і сказав: О жінко, велика твоя віра: хай буде так, як ти хочеш. І видужала її дочка тієї ж миті.

29І, відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, зійшовши на гору, сів там.

30Приступили до Нього численні юрби, маючи при собі кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших; і клали їх до Його ніг, а Він лікував їх.

31І юрба дивувалася, бачачи, що німі розмовляють, каліки здорові, кульгаві ходять і сліпі бачать; - і прославляли Бога Ізраїльського.

32Ісус же, покликавши своїх учнів, сказав: Жаль мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти; не хочу відпустити їх голодними, щоб часом не знесилились в дорозі.

33Кажуть Йому учні: Звідки нам у пустині взяти стільки хлібів, аби нагодувати таку юрбу?

34А Ісус питає: Скільки хлібів маєте? Вони сказали: Сім і трохи рибин.

35Звелівши юрбі розлягатися на землі,

36Він узяв сім хлібів та рибу і, віддавши хвалу, переломив та дав учням, а учні - людям.

37Усі їли й понаїдалися. І зібрали сім повних кошиків шматів, що залишилися.

38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

39Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.

← Chapter 14 Jump to: Chapter 16 →